впевненістю, що Ден аж зачудувався.
– Та добре, добре! – Сміючись, Джордан штурхнув Еббі ліктем. – Ваша взяла – ходімо вже зістрибнемо з того моста.
Роздiл № 4
Вони вже чекали на нього внизу, біля сходів. Ден ледь не спізнився через дзвінок від батьків, але щойно запевнив Пола і Сенді, що дістався без пригод і на нього чекають його нові друзі Джордан і Еббі, як мама щось радісно прощебетала і відпустила його.
У вестибюлі за спинами Джордана та Еббі мерехтіло кілька лампочок. Джордан сперся на одну з високих білих колон, які підтримували арку. Однією рукою він помахав Дену, а в іншій тримав ліхтарика.
Еббі перевдягнулася в бірюзового светра і зібрала волосся в хвостик.
– Слухай, – прошепотіла вона, озираючись. – Ми бачили, як кілька хвилин тому тут проходив сторож, але більше нікого не було. Ти готовий?
Ден кивнув і став поряд з ними під аркою. Джордан перевірив ліхтарика, посвітивши на кожного з них.
– Останній шанс повернути назад і зробити щось розумне, – запропонував Джордан, – як от випити в моїй кімнаті й подивитись «Громових котів»[6].
Еббі зморщила носа і легенько вдарила його в плече.
– Щось запізно в тебе коліна затрусилися. До того ж ми можемо випити пізніше.
– Ловлю тебе на слові, – пробурмотів Джордан, йдучи за ними в темний мовчазний вестибюль. – Бо після наших пригод мені точно не завадить чогось випити.
Ден чудово розумів, про що він. Опинившись тут, він так розхвилювався, що йому голова пішла обертом. Не надто приємне відчуття, та безумовно краще за ту тривогу, яку він завжди відчував.
Дуже обережно вони прокралися пустим вестибюлем, минули дошки оголошень і розклад занять, торгові автомати і розхитаний ліфт, що вийшов з ладу. Що далі вони заходили, тим менше було світла, а біля дверей старого кабінету вони опинилися в цілковитій темряві. Джордан перевів ліхтарика з їхніх ніг на двері, і Денове серце завмерло: було видно, що вони замкнуті. А табличка, про яку казав Фелікс, виявилась картоном, на якому досить таки загрозливими червоними літерами було написано «ВХІД ЗАБОРОНЕНО».
– Я думав, що тут необмежений доступ, – прошепотів Джордан.
– Присягаюся… – Невже Фелікс обманув? Навіщо йому взагалі це робити? – Напевно, вони дізналися, що сюди заходять студенти, і зачинили кабінет. Чорт забирай! Вибачте, що притягнув вас сюди.
– Та гаразд, не треба так засмучуватись. – Джордан вийняв з кишені скріпку і почав випрямляти її. Тоді встромив один кінець у шпарину висячого замка і почав обережно крутити. – Майте на увазі, що за це ви будете винні мені більше, ніж просто перегляд «Громових котів».
– Нічого собі, – прошепотів Ден. Він бачив по телевізору, як зламують замок, але це не порівняти з тим затамованим напруженням, яке відчуваєш, коли бачиш ці маніпуляції на власні очі.
Джордан посміхнувся, на мить зупинивши свою роботу.
– Я можу
«Громові коти» – американо-японський фантастичний мультсеріал.
