похмуро дивився, як повз них миготить краєвид, залитий вранішнім сонцем. Магістраль прорізали просто крізь гори, тож іноді вони проминали величезні скелі. Скелі, що снилися Сміттєбаку тієї ночі. Чи відкриються в темряві червоні очі, коли на землю впаде ніч?
Він здригнувся.
Трохи згодом Сміттєбак усвідомив, що їхня швидкість знизилася з шістдесяти до сорока. Тоді до тридцяти. Пацан жахливо лаявся. Купе-двійка постійно петляла між нерухомими автівками на дорозі, і їх дедалі більшало.
– Це що за хуйня?! – лютував Пацан. – Вони що, всі рішили здохнути на висоті в десять тисяч йобаних футів? Гей, дебіли, на хуй з дороги! Чули?! З’їбали на хер з дороги!
Сміттєбак аж замружився.
Автівка проїхала поворот, і вони побачили страшну аварію з чотирьох машин, яка повністю заблокувала ліву смугу I-70. На дорозі розпластався труп чоловіка, вкритого давно засохлою кіркою крові. Поряд з ним лежала розбита лялька Балакучої Кеті.[47] Об’їхати затор зліва не дозволяв металевий відбійник заввишки в шість футів.[48] Праворуч було захмарене провалля.
Пацан ковтнув «Ребел єллу» й повернув до обриву.
– Тримайся, Сміттєбаче, – прошепотів він, – зараз об’їдемо.
– Нема місця, – прохрипів Чувак-Сміттєбак.
Він глитнув, і стінки горлянки черкнули одна об одну, наче два напилки.
– Якраз фате, – тихо сказав Пацан.
Очі в нього блищали. Він почав протискувати двійку-купе на узбіччя. Праві колеса зашурхотіли ґрунтом.
– Я пас, – випалив Сміттєбак і схопився за дверну ручку.
– Ану сидіти, – сказав Пацан, – іначе станеш мертвим дрочуном.
Сміттєбак повернув голову, і його очі втупилися в дуло 45-каліберника. Пацан нервово захихотів.
Чувак-Сміттєбак відкинувся на сидіння. Він хотів замружитися, та не міг. Узбіччя на його боці зникло з поля зору, і наразі він бачив лише панораму блакитно-сірих сосен і величезні кам’яні брили. Він уявляв, як шини купе-двійки котяться за чотири дюйми від провалля… за два…
– Ще один дюйм, – протуркотів Пацан.
Він дивився перед собою вибалушеними очима, обличчя розтягнув величезний вишкір. На блідому, ляльковому лобі виступили ідеально круглі краплини поту.
– Ще… один… однесенький.
Закінчилося все поспіхом. Чувак-Сміттєбак відчув, як заднє праве колесо зненацька ковзнуло праворуч і різко донизу. Він почув, як до провалля посипався щебінь, а за ним – більше каміння. Він закричав. Пацан страшно заматюкався, увімкнув першу передачу та втис у підлогу педаль газу. Вони саме протискалися повз перевернутий труп мікроавтобуса «фольксваген», і зліва пронизливо завищав метал.
– Лети! – горлав Пацан. – Як товстодупий орел! Лети! ЛЕТИ, чорт тебе забирай!
Задні колеса двійки-купе навіжено крутилися. На одну мить Сміттєбакові здалося, що вони з’їжджають до обриву. А тоді машина сіпнулася вперед, підскочила,
Балакуча Кеті (англ. Chatty Cathy) – лялька, яку випускала компанія «Маттел» (виробник ляльок Барбі) у 1959–1965 рр. Мала нитку з кільцем – потягнеш за неї, і Кеті говорить одну з 11 фраз на кшталт «я тебе люблю», «візьми мене з собою» тощо.
≈ 1,8 м.
