місячних, це викликало занепокоєння близьких, адже відсутність менструацій могла означати захворювання[175]. Затримку в дівчини інколи пояснювали Божою карою за «п’ятничний» гріх батьків, тобто за те, що ті мали статеві зносини перед п’ятницею[176].
Коли у дівчат затримувалися місячні, їх намагалися викликати, зазвичай за допомогою народних засобів[177]. Так, радили вживати вивар першого цвіту півонії, гілочок вишні, калини, мальви, материнки, червоних троянд, волошок, пролісків, кореню білої водяної лілеї, кривавника, м’яти, рум’янку, хмелю, споришу, червоного проса, цвіту жовтої акації, Петрового хреста, сокирок[178].
Так само викликало занепокоєння порушення циклу місячних: «Часом перемінюєть ся время, що їх гляди, не має, то ото вже й треба і боять ся лиха якогось: або дуже потрудилась, або застудилась або злякалась, борони Боже; тоді вже й треба, старать ся людей. А як благополушно, то кожного місяця під один час і ждуть їх і через те ото і надівають другі сорочки і лягають на такому, щоб не шкідне було»[179]. У таких випадках радили вживати відвар розмарину (Rosmarinus officinalis)[180], бузкового та липового цвіту[181], квіток півонії, потовчене коралове намисто з водою[182], настоянку кривого зілля (гірчак зміїний, Polygonum bistorta), натиннику (паслін, Solanum dulcamare)[183].
Різними способами лікували й сильні кровотечі.
Народні засоби можна поділити на раціональні (вживання виварів із трав) та магічні.
Дівчина-українка. Х. П. Платонов
Перший спосіб лікування включав вивари з таких трав, як материнка (Origanum vulgare L.), валеріана (Valeriana officinalis L.), паслін (Solanum dulcamare), шафран з відваром вишневої кори, знятої із семи молодих гілочок. Кора мала зніматися згори донизу, інакше напій міг набути зворотної дії[184]. Проти надмірних кровотеч уживали відвар деревію з дерезою та клали на живіт холодні компреси[185].
Припиняли кровотечу й підкурюванням: «Частіше для цього вживали блекоту, порхавку, що святили на Маковія. Кропили зілля на покуті свяченою водою, кидали в жаровню, яку клали на землі, жінка ставала над жаровнею і обкутувалась рядном»[186].
Магічні засоби лікування були не менш популярними: «На лотоки хвора жінка йшла з бабою до схід сонця. Баба брала з собою цілушку хліба, краще з першого хліба, спеченого в «новий понеділок». Цілушку хліба баба пускала на воду з звичайною примовою до води. Повертаючись з лотоків, суворо заборонялося оглядатись (Вінницька обл.). Інший спосіб: хвора жінка брала дві крашанки. Випускала їх, сидячи на порозі, на сорочку, що носила в час місячних. В одну з крашанок наливала «непочатої води» (першої набраної з криниці до півночі), переливала в другу дев’ять раз, примовляючи за кожним разом: «Це тобі, це мені», Потім крашанки й сорочку несла на біжучу воду й кидала її через голову в воду; поверталась додому не оглядаючись»
Детальніше див.: Колодюк І. Концепт зачаття та його відображення в традиційній культурі. – С. 39–45; Ігнатенко (Колодюк) І. Народні ембріологічні уявлення українців. – С. 3–12.
Ставлення сучасної офіційної медицини до лікування народними методами порушення менструального циклу, буде розглянуто у розділі VII.
Верхратський С. А. Український медичний фольклор. – Арк. 74–75.
Гр[ушевський] Мр. Дитина в звичаях і віруваннях українського народу. – С. 73.
Маркович В. В. Знахарки нового типа. – С. 425.
Коваленко Г. И., Манжура И. К народной медицине малоруссов. – С. 184.
Коваленко Г. И., Манжура И. К народной медицине малоруссов. – С. 175; Гринченко Б. Д. Материалы, собранные в Черниговской и соседних с ней губернях. – С. 320.
Шухевич В. Гуцульщина. – С. 255.
Талько-Грынцевич Ю. Д. Народное акушерство в Южной Руси. – С. 19–20.
Милорадович В. П. Народная медицина в Лубенском уезде Полтавской губернии. – С. 89.
Верхратський С. А. Український медичний фольклор. – Арк. 76.
Верхратський С. А. Український медичний фольклор. – Арк. 75.
