вірили, що статеві стосунки під час місячних могли призвести до хвороб (шкірних і венеричних)[246].
Щоправда, цих заборон не завжди дотримувалися: «Не добре тоді тертися з чоловіками, а то-б вона усе з ним, як-би люди не говорили, їй того хочеться, а ніяково якось їй. Та є такі, що не цураються і мають їх та не бояться. Одначе це вже безсовісні – як же це можна»[247]. За спостереженнями С. Верхратського, «жінки часами скаржились» на те, що чоловіки часто не залишають їх у спокої і в «нечисті» дні[248]. Сучасні інформаторки також акцентують увагу на цьому аспекті: «це так: як який чоловєк. Культурний – он не пойдєт [до жінки], а нахал – то йому все – одно..».[249]; «не ліз до грязної, воно ж не можна. Як дурак, то може і полізти, а як совісний, то таки ж не полізе в отаку грязь»[250].
Вірування про нечистоту статевих стосунків у такий період і про кару за це були поширені серед усіх слов’ян. Так, болгари вірили, що наслідком нехтування такої заборони стане поява екзем та інших захворювань шкіри у майбутніх дітей, поляки – що це спричинить хворобу чоловіка, а коли в цей час буде зачата дитина, то вона виросте сексуально нестриманою; жителі Герцеговини – що така дитина після смерті стане вампіром[251].
До окремої групи менструальних заборон належать ті, що стосувалися господарської діяльності. Так, жінці, яка мала місячні, заборонялося виходити в сад, адже це могло призвести до всихання дерев: «Если «нечистая» женщина влезет на фруктовое дерево, то фрукты после этого с дерева осыплются, их поточат черви и они быстро погниют, само дерево усохнет»[252]. Бажаючи комусь зашкодити, жінка могла використати воду від прання своєї місячної сорочки. Так само вона виливала таку воду під дерево, яке начебто обов’язково мало всохнути[253]. Зазвичай же воду після прання виливали під «глухий» дуб (який не скидає на зиму листя)[254]. «У садок з циганами ніяк не годиться ходить, а на дерево лізти прямо гріх, бо, кажуть, і дерево те всхне, що на його полізе така людина, і садок буде неродючий… На пакість буває нарошне йдуть через садок, як злобу мають на кого, ніби за ділом за яким. Одначе їм і не вдається, бо ті, що садки мають, то ті і од лиха знають. Є таке лихо, що на злобу та оджимають ту сорочку і під найкращу деревину і виллють: кажуть, усохне зараз, як не доглянеться хазяїн. А щоб не пошкодило, треба жаром посипать на тім місці і примовить – люде знають, що й казать – і так і спасають деревину»[255].
Купіть ягід. Х. П. Платонов
Під час місячних жінці заборонялося сіяти городину, сапати огірки, капусту, баштанні культури, адже користі з цієї роботи не буде, все виросте несмачним і з дефектами: городина буде у плямах, огірки поскручуються й на них не зав’яжуться плоди[256]. «Нечистой» женщине нельзя рвать фрукты, овощи, растения, а равно нельзя садить растения, цветы, овощи; вырванное – сгниет, а посаженное и посеянное не будет расти и посохнет»
Гр[ушевський] Мр. Дитина в звичаях і віруваннях українського народу. – С. 82.
Верхратський С. А. Український медичний фольклор. – Арк. 71.
Кісь О. Полісся 1998. – Арк. 147.
Кісь О. Полтавщина 1997. – Арк. 29.
Агапкина Т. А. Славянские обряды и верования, касающиеся менструации. – С. 118–119.
Беньковский Ив. Народный взгляд на «нечистую» женщину. – С. 129.
Верхратський С. А. Український медичний фольклор. – Арк. 72.
Милорадович В. П. Народная медицина в Лубенском уезде… – С. 89.
Гр[ушевський] Мр. Дитина в звичаях і віруваннях українського народу. – С. 79.
Верхратський С. А. Український медичний фольклор.
Беньковский Ив. Народный взгляд на «нечистую» женщину. – С. 129.
