та фізіологією, повністю випав з поля зору вітчизняної етнології, відповідно вони протягом сімдесяти років вважалися маргінальними й неакадемічними. Як наслідок, сьогодні констатуємо повну відсутність досліджень на цю тематику. Виняток становить лише весільна обрядовість українців, під час дослідження якої етнографи хоч і побіжно, але торкалися питання спільного спання на вечорницях та обряду «комори»[79].
Окремо варто сказати про доробок професора В. Борисенко, яка у монографії «Весільні обряди та звичаї на Україні» не оминула увагою звичай спільної ночівлі хлопців та дівчат під час зимових вечорниць і право нареченого залишатися на ніч у дівчини після сватання. Вчена зазначає, що такий звичай побутував до 30-х років ХХ століття на всій території Лівобережної України, а у Центральних районах було заведено, аби молодий після «брання рушників» ходив ночувати кожного вечора аж до весілля[80]. Приділила вчена увагу й обряду «комора», зазначаючи, що він символічно тримався аж до 50-х років ХХ століття.[81]
Після здобуття Україною незалежності й зняття «залізної завіси» вітчизняні етнологи, слідом за американськими та європейськими науковцями, звернули увагу на проблематику жіночої тілесності і сексуальності. Одними з перших у вітчизняній науці взялися за цей недосліджений напрям етнологині О. Боряк, М. Маєрчик, О. Кісь, М. Гримич.
Зокрема, О. Боряк та М. Маєрчик першими в Україні спробували привернути увагу до цього напряму, зазначаючи важливість і необхідність вивчення всього комплексу народних вірувань, обрядів, повсякденних і магічних практик, пов’язаних із людським тілом. Дослідниці впорядкували два збірники наукових праць «Тіло в текстах культур»[82] і «Етнографія статевого життя й тілесності»[83], а також написали низку статей, присвячених людській тілесності[84]. До того ж, як упорядниці, залучили до авторського колективу й інших відомих етнологів та фольклористів: В. Балушка, О. Бріцину, О. Курочкіна, М. Чучка та інших.
Крім того, етнологині активно розвивають окреслений напрям самостійно. Зокрема, О. Боряк у світлі опрацювання теми «Баба-повитуха в культурно-історичній традиції українців» чи не вперше у вітчизняній етнології (незважаючи на значний історіографічний доробок з проблеми родинної обрядовості) приділяє детальну й ґрунтовну увагу жіночій фізіології та тілесності, зокрема під час пологів[85]. У науковому доробку М Маєрчик з’являються публікації, присвячені дошлюбним інтимним стосункам української молоді[86]. Вчена вказує на подвійні стандарти: з одного боку, всіляке заохочення, необхідність, а інколи навіть примус до спільного спання дівчини з хлопцем на вечорницях, з іншого – прославляння дівочої скромності, «чистоти», «чесності», культ дівочої цноти, а також робить спробу пояснити таку колізію. У 2011 році світ побачило
Борисенко В. Весільні обряди та звичаї на Україні: історико-етнографічне дослідження. – С. 18–19.
Борисенко В. Весільні обряди та звичаї на Україні: історико-етнографічне дослідження. – С. 120.
Тіло в текстах культур / О. Боряк (упоряд.), М. Маєрчик (упоряд.). – К., 2003. – 222 с.
Етнографія статевого життя й тілесності: Збірник статей / Уклад., наук. ред. О. Боряк, М. Маєрчик. – К., 2013. – 288 с.; 10 іл.
Боряк О., Маєрчик М. Тіло в контексті культурно-антропологічних студій: ретроспекція та сучасні підходи // Тіло в текстах культур. – с. 7–18; Боряк О. Матка і плацента: жіноче тіло як відкрита ємність // Тіло в текстах культур. – С. 19–31; Боряк О., Маєрчик М. До питання етнографії статевого життя та записів сороміцького фольклору (замість вступного слова) // Етнографія статевого життя й тілесності. – С. 9–16.
Боряк О. Баба-повитуха в культурно-історичній традиції українців: між профанним і сакральним. – К., 2009. – С. 159–179.
Маєрчик М. «Як яка дівчина з хлопцем не спить, то вона й не дівчина зовсім» (секс до шлюбу в українській традиції): до постановки проблеми // http://abyss111.livejournal.com/3431.html#cutid1; Маєрчик М. Дошлюбні інтимні стосунки серед молоді в селах і містах Східної та Центральної України на початку ХХ ст. // Україна Модерна. – 2010. – № 6 (17). – С. 101–112.
Маєрчик М. Ритуал і тіло: структурно-семантичний аналіз обрядів українського родинного циклу. – К., 2011. – 328 с.
