за столом засміялися, трохи нервово.
– Сподіваюся, ти не зробила мене цапом відбувайлом, – сказала Клер Кім.
Джефф відповів за неї:
– Не зовсім. Вони просто сказали, що ти нечасто буваєш в офісі, і їм доводиться робити усію адміністративну роботу.
Кім, яка була хоробрішою, ніж це можна було припустити, враховуючи її посаду в компанії, жбурнула у Джеффа зіжмакану серветку.
– Це неправда.
Клер усміхнулася і спитала Джеффа:
– Отже, що ти дізнався?
– Ну, схоже, ви зробили для командної роботи набагато більше, ніж футболки та плакати.
Коді вдав, ніби засмучений.
– Гей, а мені не дістався плакат про роботу у команді. Я сподівався отримати один із картинкою, де люди разом веслують у човні.
Боббі додав:
– Або з групою людей, які стоять колом, зімкнувши руки всередині.
Джефф побачив, що сарказм у компанії пішов глибше управлінського рівня.
Клер трохи натиснула:
– Що ще ти дізнався?
Джефф завагався, не бажаючи говорити в присутності співробітників нічого такого, що могло б здатися їм занадто критичним. Та потім відкинув сумніви.
– Ну, як би нам не хотілося бути згуртованою компанією і брати на роботу командних гравців, я не думаю, що ми розуміємо, що це означає. Для мене це здається схожим на лотерею.
Щоб підтвердити свою точку зору, Джефф повернувся до Коді:
– Що ти відповів під час інтерв’ю, коли тебе спитали про довіру та конфлікт?
Той знизав плечима і посміхнувся, майже винувато:
– Ну, припускаю, що я сказав їм, що заслуговую на довіру і не проти участі у дискусіях.
Джефф кивнув, а потім поставив напівриторичне питання:
– Як ти думаєш, а хтось каже: «Мені слід вам сказати, що мені важко довіряти, я не визнаю своїх помилок, і в мене бувають спалахи люті»?
Вони засміялися.
– І я вбиваю сокирою, – додав Боббі, викликавши ще більше сміху.
Клер пояснила:
– Ну, ми оцінюємо кандидатів не лише за тим, що вони кажуть. Важливо й те, як вони це кажуть, як поводяться під час співбесіди.
Джефф не хотів бути надто брутальним або неприємним.
– Ти маєш рацію, Клер. Я це розумію. Мені просто цікаво, чи розуміємо ми, що шукаємо. Які показники свідчать, що кандидати мають п’ять розроблених нами відмінностей у поведінці?
Клер кивнула й одночасно знизала плечима, що могло означати, ніби вона визнала його точку зору.
Джефф подякував групі за їхній час та висловлені точки зору, а потім повів Боббі та Клер до «офісу Боба», як він ще й досі його називав.
Частина третя
Відкриття
Джефф почав, перш ніж вони встигли присісти:
– Я переконаний, що ця робота в команді і є ключем до підбору кадрів та всього іншого.
Боббі
