авто. Вона взяла першу ж машину, яку їй запропонували, – білу «Кіа». Допитали чоловіка з пункту прокату, але він не пам’ятав нічого особливого, окрім того, що Емілі однозначно не хотіла, щоб у машині був GPS. Та в цьому не було нічого особливого. Багато людей не хочуть платити за додаткову навігаційну систему, коли вона вже є в їхніх телефонах.
Мені це зрозуміло. У Емілі було чудове відчуття напрямку. Куди б ми не збиралися, хай навіть у міський басейн, я вела, а вона прокладала маршрут за картою в телефоні. Вона знала, як визначити, де затори, хоча в нашому місті майже ніколи не було жвавого руху, окрім тих випадків, коли ти прямуєш на вокзал у годину пік. Я цього не роблю ніколи, а вона – п’ять разів на тиждень.
Куди вона вирушила в цій машині? Чому не написала і не зателефонувала?
Добрі новини: геніальні детективи дізналися, що автомобілі офісу прокату підписані на корпоративну програму збору мита «E-ZPass», яка дозволила відслідкувати машину за двісті миль на захід від Мангеттену на платній автомагістралі в Пенсильванії. Погані новини: там вони її загубили. Емілі з’їхала зі швидкісного шосе на манівці, викинула телефон і зникла з мапи. У мертвій зоні.
Ми з Шоном попросили детективів зв’язатися із поліцією поблизу того місця, де зникає її слід, та з поліцією штату, – але вони вже зробили це. Якщо вона втекла, то може бути будь-де. На маленьких дорогах мертві зони були нескінченно великими. Треба чекати, поки з’являться нові зачіпки.
Мертві зони. Від самих лише цих слів у мене холодні мурахи по спині.
Наступним сюрпризом стало те, що Емілі зняла в банку дві тисячі доларів готівки. Це означало, що вона безсумнівно планувала якусь подорож.
У банкоматі таку суму не знімеш, принаймні в нашому місті. Поліція сказала, що системи відеоспостереження банку зафіксували її біля каси і вона була сама. І це за декілька днів. Мені (параноїчці) здавалося, що озброєний грабіжник цілком міг чекати на неї зовні, погрожуючи завдати шкоди їй або її родині, якщо вона попросить про допомогу. Я ніколи не розуміла, чому копи не сприймають такий сценарій всерйоз. Хіба вони не дивляться новин? На безневинних мамусь нападають на парковках торгових центрів мало не щодня.
Шон попередив свою компанію, що не зможе подорожувати, поки не знайдуть його дружину. Він сказав, що може піти у відпустку за власний рахунок. Але вони все зрозуміли і перевели його на півокладу. Йому дадуть місцевий проект, щоб він міг працювати з дому і лише час від часу їздити з Коннектикуту в місто. Шон постійно був поряд із Нікі. Такий турботливий і уважний, що ним можна було милуватися. Він щоранку приводив малого до школи, а вдень забирав. І часто розмовляв з місіс Керрі – щоб тримати її в курсі розслідування, хоча вона, можливо, й так знала все, принаймні багато.
Спершу справа набула певної публічності завдяки (на мою думку, переважно) Деннісу Найлону. Мама з Коннектикуту зникла! Шон, занепокоєний чоловік, пішов
