всі інші думки та почуття. Ми не зможемо, скажімо, ні диференціювати інтонації мовців, ані зрозуміти, чому вони це говорять, ані зауважити, у що вони одягнені.
Звісно, ці цифри є лише приблизними на цьому етапі нашого розуміння того, як працює розум. Можна легко обґрунтувати як тезу, що здатність розуму обробляти інформацію недооцінюється, так і протилежну (що вона переоцінюється). Оптимісти стверджують, що в ході еволюції нервова система вбирає в себе «відірвані» біти інформації, тому можливості її обробки постійно розширюються. Прості функції, такі як складання чисел у стовпчик або керування автомобілем, стають автоматичними, залишаючи розум вільним для впорядкування більшої кількості даних. Ми також учимося стискати й раціоналізувати інформацію за допомогою знакових символічних засобів, таких як мова, математика, абстрактні поняття й закодовані повідомлення (англ. stylized narratives). Кожна біблійна притча, наприклад, є спробою закодувати вистражданий досвід багатьох людей за довгий час. Свідомість, як стверджують оптимісти, є «відкритою системою». По суті, вона здатна нескінченно розширюватися, і немає необхідності брати до уваги її обмеження.
Але здатність стискати інформацію не так уже й допомагає нам, як можна було б сподіватися. Як і раніше, ми витрачаємо близько 8 % часу неспання на споживання їжі й майже стільки ж на задоволення потреб тіла: миття, вдягання, гоління, відвідування вбиральні. Тільки ці два види діяльності займають 15 % нашої свідомості, виконуючи їх, ми не можемо в цей час робити нічого, що вимагає серйозної концентрації. Але навіть коли розум не зайнятий нічим зайвим, у більшості людей він і близько не досягає пікової потужності обробки інформації. Приблизно третину нашого дня займає дозвілля, і в цей дорогоцінний «вільний» час більшість людей прагнуть задіювати свій розум якомога менше. Більшу частину дозвілля (американські дорослі майже половину) вони проводять перед телевізором. Сюжети й герої популярних шоу так часто повторюються, що, хоча перегляд телепрограм вимагає обробки візуальних образів, у нього залучено дуже мало ресурсів пам’яті, мислення або волі. Не дивно, що люди відзначають найнижчі рівні концентрації, використання набутих навичок і чіткості думки, коли дивляться телевізор. Інші види звичайного відпочинку вдома ненабагато складніші. Читання більшості газет і журналів, балачки та витріщання у вікно також передбачають обробку дуже малої кількості нової інформації й, таким чином, не вимагають значної концентрації.
Отже, 185 мільярдів подій, що їх ми можемо пережити протягом нашого земного буття, – це або перебільшення, або недооцінювання. Якщо розглядати обсяг даних, які теоретично здатний обробити мозок, ця кількість може здатися замалою, але якщо ми подивимося на те, як люди насправді використовують свій розум, вона, безумовно, зависока. У будь-якому разі саме стільки подій здатна пережити окремо взята людина. Тому інформація, яку ми допускаємо у свідомість, стає надзвичайно важливою: саме вона фактично
