мусить перестати говорити по мобільному телефону, якщо хоче уникнути аварії.
Дехто навчається ефективно використовувати цей безцінний ресурс, тоді як інші марно витрачають його. Відзнака людини, яка вміє контролювати свою свідомість, – здатність зосереджувати увагу за бажанням, не зважати на чинники, що її відвертають, концентруватися стільки часу, скільки потрібно для досягнення мети, і не більше. І той, хто здатний на це, як правило, насолоджується звичайним плином повсякденного життя.
На думку спадають двоє дуже різних людей, котрі яскраво ілюструють, як за допомогою уваги можна впорядкувати свідомість і спрямувати її на досягнення мети. Перша – Е., європейка, одна з найвідоміших і найвпливовіших жінок у своїй країні. Учений із міжнародною репутацією, вона до того ж створила успішний бізнес, у якому задіяні сотні людей і який перебуває на передньому краї своєї галузі для цілого покоління. Е. постійно їздить на політичні, ділові та професійні зустрічі, курсуючи між кількома своїми резиденціями в різних країнах. Якщо в місті, де вона зупиняється, проходить концерт, Е., скоріш за все, буде в залі; якщо випадає вільна хвилина, вона неодмінно навідається до музею або бібліотеки. А поки вона на зустрічі, її водій, замість просто сидіти й чекати, має відвідати місцеву художню галерею або музей, бо по дорозі додому його роботодавець захоче обговорити з ним враження від картин.
Жодна хвилина життя Е. не проходить марно. Зазвичай вона пише, розв’язує проблеми, читає одну з п’яти газет або заздалегідь відібрані розділи книг відповідно до її денного розкладу або просто ставить питання, зацікавлено спостерігає за подіями і планує наступне завдання. Дуже мало часу вона витрачає на рутинні справи. Пустопорожніх балачок або спілкування з люб’язності вона, як може, уникає. Однак щодень вона відводить певний час на підзарядку розуму дуже простими засобами, наприклад, нерухомо стоячи хвилин по п’ятнадцять на березі озера, обличчям до сонця, із заплющеними очима. Або вона може піти гуляти із собаками на луки, пагорби за містом. Е. настільки контролює процеси власної уваги, що може за бажанням «відмикати» свідомість і ненадовго засинати, коли випадає вільна хвилинка.
Життя Е. не було легким. Її сім’я зубожіла після Першої світової, а сама вона під час війни втратила все, навіть свободу. Кілька десятиліть тому вона мала хронічну хворобу, як були впевнені лікарі, смертельну. Але Е. привела до ладу все, зокрема й власне здоров’я, дисциплінувавши свою увагу й відмовившись від непродуктивних думок і дій. Сьогодні вона випромінює чисте сяйво енергії. І, незважаючи на пережиті негаразди та напруженість її нинішнього життя, вона, здається, насолоджується кожною його хвилиною.
Друга людина, яку варто тут згадати, багато в чому протилежна Е. (ці двоє схожі тільки непохитною гостротою уваги). Р. – сухорлявий, на перший погляд непоказний чоловік. Тихий, скромний до сором’язливості, його легко забути відразу після короткої зустрічі. Відомий
