є випадок Джима Харріса, дуже талановитого старшокласника, що брав участь в одному з наших досліджень. Залишившись сам удома в середу ввечері, він стояв перед дзеркалом у колишній спальні батьків. На плеєрі біля його ніг грав запис Grateful Dead, який він слухав майже безперервно впродовж минулого тижня. Джим примірював улюблене вбрання свого батька, важку зелену замшеву сорочку, яку батько надягав завжди, коли вони разом вирушали в похід. Провівши рукою по теплій матерії, Джим згадав затишне відчуття, коли він сидів, притулившись до батька, в прокуреному наметі, а гагари ґелґотали на озері. У правій руці Джим тримав великі швейні ножиці. Рукави були задовгими для нього, і він розмірковував, чи варто обрізати їх. Батько розлютиться… а може, навіть не помітить? Через кілька годин по тому Джим лежав у своєму ліжку, а на тумбочці поряд стояла пляшка аспірину, порожня, хоча ще недавно в ній було сімдесят пігулок.
Батьки Джима розійшлися рік тому, а на той момент офіційно розлучалися. Протягом тижня, поки ходив до школи, Джим жив із матір’ю. У п’ятницю ввечері він збирав речі й вирушав у новий дім свого батька в передмісті. Однією з проблем за такого розкладу було те, що він не міг спілкуватися з друзями: протягом тижня вони були занадто зайняті, а на вихідних Джим застрягав на чужій території, де нікого не знав. У вільний час він висів на телефоні, намагаючись хоч якось поспілкуватися з друзями, або слухав музику, яка здавалася йому відлунням самотності, що гризла його зсередини. Але найстрашніше було не це: Джим відчував, що батьки постійно борються за його відданість. Вони без упину відпускали єхидні зауваження один про одного, намагаючись примусити Джима відчувати провину, якщо він проявляв інтерес і любов до одного з них у присутності іншого. «Допоможіть! – написав він у своєму щоденнику за кілька днів до спроби самогубства. – Я не хочу ненавидіти ані маму, ані тата. Я хочу, щоб вони перестали примушувати мене до цього».
На щастя, того вечора сестра Джима помітила порожню пляшечку з-під аспірину й зателефонувала матері. Джим опинився в лікарні, де йому промили шлунок і за кілька днів поставили на ноги. Тисячам підлітків його віку не пощастило так, як йому.
Спущене колесо, що тимчасово увігнало в паніку Хуліо, і розлучення батьків, яке ледь не вбило Джима, діяли не безпосередньо, як фізичні причини, що викликають фізичні ефекти, як, наприклад, один більярдний шар вдаряє по іншому, посилаючи його в передбачуваному напрямі. Зовнішня подія відображається у свідомості просто як інформація й не обов’язково має позитивне чи негативне емоційне забарвлення. А Я вже інтерпретує цю інформацію в контексті власних інтересів, а також визначає, є вона шкідливою чи ні. Наприклад, якби Хуліо мав більше грошей або кредит, його проблема була б незначною. Якби раніше він уклав більше психічної енергії в те, щоб завести друзів на роботі, спущене колесо не увігнало б його в паніку, тому що він завжди міг би попросити когось із колег підвозити його декілька днів. А якби він був більш упевненим у собі, тимчасова
