діяльність не є викликом – вона просто позбавлена сенсу. Фігури, розставлені на шахівниці, викличуть приємне хвилювання в шахіста, але залишать байдужим того, хто не знає правил гри. Для більшості людей прямовисна стіна Ель-Капітан у Йосеміт-Веллі – просто величезна кам’яна брила. Але для альпініста це арена, що пропонує нескінченно складну симфонію викликів для розуму й тіла.
Простий засіб знайти виклики – надати заняттю характеру змагання. Звідси й величезна привабливість усіх ігор і видів спорту, де одна людина чи команда змагається з іншою. Конкуренція – швидкий і ефективний спосіб досягнення складності: «Той, хто бореться з нами, – писав Едмунд Берк, – зміцнює наші нерви й удосконалює нашу майстерність. Наш супротивник є нашим помічником». Виклики конкуренції можуть стимулювати розвиток і давати насолоду. Але коли прагнення перемогти суперника превалює у свідомості над бажанням якомога краще виконати завдання, радість часто зникає. Конкуренція буде радісною тільки тоді, коли означає вдосконалення вмінь, а, ставши самоціллю, вона перестає захоплювати.
Але виклики в жодному разі не обмежуються змаганнями або фізичною активністю. Вони необхідні, щоб знаходити насолоду в цілком несподіваних ситуаціях. Наприклад, ось цитата з одного з наших досліджень. Респондент, художній критик, описав насолоду, яку він отримує, дивлячись на картини, і яку більшість людей розцінила б як безпосередній інтуїтивний процес: «Багато творів, із якими ви стикаєтесь, є дуже … прямолінійними… і ви не знаходите в них нічого цікавого, але, знаєте, є інші – твори, в яких є виклик, твори, що залишаються у вашій пам’яті, змушуючи повертатися до них знову й знову». Іншими словами, навіть пасивна насолода, яку людина отримує, споглядаючи картину або скульптуру, залежить від закладених у творі мистецтва викликів нашим почуттям.
Багато видів діяльності, що дарують насолоду, створені саме із цією метою. Ігри, спорт, мистецтво й література впродовж століть розроблялися спеціально для того, щоб збагачувати життя радісними враженнями. Але було б помилкою вважати, що оптимальні переживання дарують тільки заняття мистецтвом і розваги. У здоровій культурі продуктивна праця та необхідні повсякденні справи також приносять задоволення. Фактично одна із цілей цієї книги полягає в тому, щоб дослідити способи перетворення навіть рутинних справ на індивідуально значущі ігри, які забезпечують оптимальні переживання. Підстригання газону або очікування в приймальні стоматолога можуть стати радісними, якщо переструктурувати свою діяльність, забезпечивши її цілями, правилами й іншими елементами насолоди, які ми розглянемо нижче.
Хайнц Маєр-Лейбніц, відомий німецький фізик-експериментатор, нащадок філософів і математиків XVІІІ століття, пропонує захопливий приклад того, як можна перетворити на доволі приємну навіть безнадійно нудну ситуацію. Професор Х. Маєр-Лейбніц потерпав від вимушеного неробства, звичайного для академіків: йому доводилося годинами просиджувати
