я легко зміг би повернутися до в’язниці трудоголізму. Усе це зводилося до простого усвідомлення: переді мною не було практично жодних ризиків, лише величезна можливість змінити своє життя, і я зможу повернутися на попередній шлях, не затративши більше зусиль, ніж уже доклав.
Саме тоді я вирішив вирушити в мандрівку та придбати квиток в один бік до Європи. Я став планувати свої пригоди й позбуватися фізичного та психологічного багажу. Жоден з моїх страхів більше не нагадував про себе, і відтоді моє життя перетворилося на казку. Бізнес зазнав ще більшого розквіту й став джерелом фінансування моїх 15-місячних навколосвітніх мандрів.
Страх, прихований за маскою оптимізму
Немає жодної відмінності між песимістом, який скиглить: «Мене покинула остання надія, немає сенсу щось робити», – і оптимістом, який бадьоро заявляє: «Нехай усе залишається як є. Усе само собою владнається». В обох випадках нічого не відбувається.
Страх має різні форми, тому ми й називаємо його по-різному. Саме звучання цього слова породжує тривожність. Більшість розумних людей світу надівають на нього маску – оптимістичне заперечення.
Той, хто боїться покинути роботу, тішить себе думкою, що з часом його життя налагодиться, а дохід зросте. Така позиція видається прийнятною, якщо його робота – не втілення справжнього пекла, а всього лише нудне й одноманітне заняття. Якщо ваша робота – справжня каторга, слід ужити певних заходів, решту «дрібних незручностей» можна стерпіти.
Ви справді вважаєте, що ваша життєва ситуація налагодиться, чи просто приймаєте бажане за дійсне і намагаєтеся виправдати свою бездіяльність? Якби ви були впевнені в тому, що все владнається, чи ставили б ви собі такі запитання? Ні. Річ у тім, що вас переповнює страх перед невідомим, прихований під маскою оптимізму.
Чи стали ви заможнішими, ніж рік, місяць чи тиждень тому?
Якщо ні, тоді не варто розраховувати, що все владнається само собою. Якщо ви обманюєте себе, настав час зупинитися й розробити план дій. На вас чекає ДОВГЕ життя. Працюючи впродовж 40–50 років з дев’ятої до шостої, ми втрачаємо величезну кількість часу. Близько 500 місяців нашого життя віддається наполегливій праці.
Скільки ще це триватиме? Прийшов час компенсувати втрати.
Покличте метрдотеля!
У вас є комфорт. Але не розкіш. І навіть не намагайтеся довести, що гроші відіграють тут велику роль. У моєму розумінні розкіш не має жодного відношення до грошей. Її не можна придбати. Це нагорода для тих, хто не боїться дискомфорту.
Інколи трапляються ідеальні збіги в часі. Автостоянка заповнена сотнями машин, і раптом якесь авто виїжджає зі свого місця, щойно ви наблизилися до нього. Різдвяне диво!
Інколи збіги
