оголосять перерву в суді та спробують дійти зі мною згоди.
– Звідки ви знаєте? Селдон відповів:
– Буду чесним, не знаю. Усе залежить від Головного Комісара. Я вивчав його протягом багатьох років. Я спробував проаналізувати свої розробки, але ви знаєте, наскільки ризиковано вводити примхи однієї особи в психоісторичні рівняння. Однак я маю сподівання.
7
Авакім підійшов, кивнув Ґаалу ц нахилився до Селдона, щоб прошепотіти йому щось на вухо. У цей момент пролунало оголошення перерви й охоронці розділили їх. Ґаала повели геть.
Слухання, що відбулися наступного дня, були зовсім іншими. Гарі Селдон та Ґаал Дорнік залишилися наодинці з членами Комісії. Вони сиділи разом за одним столом, і важко було помітити якусь різницю між п’ятьма суддями та двома обвинуваченими. Їм навіть запропонували сигари в коробці з райдужного пластику, схожого на нескінченний потік води. Очі бачили рух, але на дотик коробка була сухою та твердою.
Селдон узяв одну сигару, Ґаал відмовився.
– Тут немає мого захисника, – зауважив Селдон. Один із членів Комісії відповів:
– Це вже не суд, докторе Селдон. Ми зібралися тут, щоб обговорити безпеку держави.
Лінг Чен сказав:
– Я буду говорити, – і інші члени Комісії відкинулися на спинки крісел, готові слухати. Навколо Чена запала тиша, у якій він міг говорити.
Ґаал затамував подих. Чен, худий та сильний, виглядав старшим за свій вік і насправді був фактичним Імператором Галактики. Дитина, яка носила цей титул, була лише символом, який створив Чен, і не першим таким символом.
Чен сказав:
– Докторе Селдон, ви порушуєте спокій у володіннях Імператора. Нікого з квадрильйонів людей, які мешкають зараз на всіх зірках Галактики, через сто років уже не буде серед живих. Чому ж тоді ми маємо турбуватися про події, що віддалені від нас на три століття?
– Мене самого не буде в живих за п’ять років, – сказав Селдон, – і все ж тривога сильніша за мене. Можете називати це ідеалізмом. Можете називати це ототожненням із містичним узагальненням, яке ми називаємо терміном «людство».
– Я не хочу морочити собі голову містицизмом. Чи можете ви сказати мені, чому я не можу позбутися вас, а разом з вами й незручного та непотрібного майбутнього, яке настане за три століття і якого я ніколи не побачу, стративши вас сьогодні ввечері?
– Якби ви зробили це тиждень тому, – відразу відповів Селдон, – ваші шанси залишитися живим до кінця року дорівнювали б одному з десяти. Тепер ця ймовірність дорівнює одному з тисячі. Усі судді зітхнули й заворушилися в кріслах. Ґаал відчув, як коротке волосся коле його потилицю. Очі Чена трохи розширилися.
– Яким чином? – запитав він.
– Падіння Трентора, – почав пояснювати Селдон, – неможливо зупинити жодним зусиллям. Однак його легко можна прискорити. Розповідь про перерваний суд наді мною
