А Рада опікунів – ні. Я представник Імператора на Термінусі, Гардіне, і маю всі повноваження щодо цього питання.
Обличчя Гардіна набрало виразу людини, яка подумки рахує до десяти. Він похмуро вимовив:
– У зв’язку з вашим статусом представника Імператора, маю для вас останню новину.
– Про Анакреон? – Піренн стиснув губи. Його охоплювало роздратування.
– З Анакреона до нас прибуде спеціальний посланець. Через два тижні.
– Посланець? Сюди? З Анакреона? – Піренн перетравлював цю новину. – Для чого?
Гардін устав і підсунув свій стілець на місце.
– Здогадайтеся.
І вийшов – доволі безцеремонно.
2
Ансельма о’Родріка – додаток «о» сам по собі означав шляхетну кров – субпрефекта Плуеми та Надзвичайного посланця його Високості Анакреона – плюс іще півдюжини інших титулів – Сальвор Гардін зустрів з усіма почестями, що відповідали такому урочистому випадку.
З натягнутою усмішкою й низьким поклоном субпрефект витягнув із кобури бластер і подарував його Гардіну. Той відповів на таку честь іншим бластером, що був спеціально позичений для такого випадку. Таким чином, були проявлені дружба та добра воля, і якщо Гардін і помітив велику опуклість на плечі о’Родріка, то завбачливо нічого не сказав.
Потім вони сіли в перший автомобіль, який повільно та церемонно в оточенні дрібних урядовців рушив на площу Енциклопедії. На всьому шляху їх із належним ентузіазмом вітав натовп.
Субпрефект Ансельм сприймав оплески з люб’язною байдужістю солдата й шляхтича.
Він спитав Гардіна:
– І оце місто – весь ваш світ?
Гардін відповів голосно, щоб його можна було почути крізь шум натовпу:
– Ми – молодий світ, ваше високопреосвященство. За нашу коротку історію нашу планету мало відвідували представники вищої знаті. Звідси й наш ентузіазм.
Цілком очевидно, що представник «вищої знаті» не почув у його словах іронії.
Він задумливо сказав:
– Засновані п’ятдесят років тому. Гм-м. У вас тут багато невикористаної землі. Ви ніколи не думали поділити її на ділянки?
– Поки що в цьому немає потреби. Ми надзвичайно централізовані; ми змушені такими бути через Енциклопедію. Можливо, одного чудового дня, коли наше населення зросте…
– Дивний світ! У вас немає селянства?
Гардіну неважко було здогадатися, що його високопреосвященство дещо незграбно намагається вивідати якусь інформацію. Він недбало відповів:
– Ні. І знаті теж.
О’Родрік витріщився на нього.
– А ваш лідер – чоловік, з яким я маю зустрітися?
– Ви маєте на увазі доктора Піренна? Так, він є головою Ради опікунів і особистим представником Імператора.
– Доктор? І ніяких інших титулів? Науковець? І він
