разом, а коли розбагатіємо, створимо щасливу сім’ю у Північній Ірландії. Лише для тих, хто прагне постійного троїстого шлюбу. Тел.: 87-033 або 87-034.
ЗБЕРЕЖІТЬ СВОЇ результати. Захистіть прибутки від привласнення Корпорацією під час Вашої відсутності. В оплату входить розпорядження про продаж на випадок, якщо Ви не повернетеся з подорожі. Тел.: 88-125.
– Можна, – відповіла Клара – якщо ви кваліфікований пілот гічі.
– Можливо, колір означає відстань?
– Цього ніхто не знає, хоча всі намагалися це встановити. У нас є ціла команда, котра програмує звіти щодо кораблів, які повернулися, згідно з налаштуваннями, з якими вони вирушили в дорогу. Та поки що глухо. Нумо ж, Броудгеде. Добре затисніть рукоятку першого штурвала, який інші вже рухали. Перемкніть його. Це важче, аніж здається.
Клара мала рацію. А я боявся, що занадто сильно натисну на нього. Вона схилилася наді мною і поклала свою руку на мою. Я зрозумів, що той приємний запах мускусної олійки, який я відчував, належав їй. То був не лише мускус: її феромони чудово підходили моїм хеморецепторам. Цей запах був приємною заміною смороду, який стояв у Брамі.
Проте, водночас, жодні лампочки не загорялись, хоча я смикав руків’я впродовж п’яти хвилин. Потім Клара вигнала мене, і на моє місце сіла Шері, щоб зробити ще одну спробу.
Коли я повернувся до своєї кімнати, виявилося, що хтось у ній прибрав. Я був приємно здивований і задумався, хто б це міг бути. Втім, я був надто стомлений для тривалих розважань. Низька гравітація дуже виснажує, доки до неї не звикнеш; доводиться зайвий раз напружувати м’язи, аж поки заново не пристосуєшся до цілої системи умов.
Я підвісив свій гамак і вже почав засинати, коли почув, що хтось шкрябається у ґратки моїх дверей і потім почув голос Шері:
– Робе!
– Що?
– Ти спиш?
Зрозуміло, ні. Але я збагнув, що вона мала на увазі.
– Ні. Лежу і думаю.
– І я… Робе!
– Так?
– Хочеш, щоб я залізла до тебе в гамак?
Я зробив спробу відігнати сон, аби зрозуміти питання.
– Я дуже хочу, – додала вона.
– Добре. Тобто я теж хочу.
Вона прослизнула до кімнати й залізла в гамак, який при цьому легенько гойднувся. Вона була вдягнена у плетену футболку та трусики. Я відчував її тепле і м’яке тіло, коли ми скрутились у клубочок на гамаку.
– Не конче займатися сексом, солоденький, – сказала вона. – Мені й так добре.
– Побачимо, як складеться. Ти чогось боїшся?
Її подих був найсолодшим з того, що вона мала; я відчував його у себе на щоці.
– Більше, ніж я собі це уявляла.
– Чому?
– Робе, – Шері влаштувалася зручніше й повернула шию, щоб бачити мене через плече. – ти іноді мелеш дурниці.
– Вибач.
– Так. Дивись: ми збираємося летіти на кораблі, а куди – не знаємо. Ми будемо летіти швидше від
