Шварц, «навіть якщо зміни на краще відбуваються зі швидкістю равлика, це куди краще, ніж амбітний провал… Успіх підживлюється успіхом».
Як тільки ви визначите, які ритуали у своєму житті ви хотіли б запозичити, впишіть їх у свій щоденник і починайте виконувати. Часом буває важко завести новий ритуал, але за якийсь час – зазвичай щонайбільше протягом тридцяти днів – виконання цих ритуалів стане такою ж звичною справою, як чищення зубів[6]. Звичок зазвичай важко позбутися – і це добре, якщо йдеться про звички хороші. Як сказав Аристотель, «звичка – це друга натура. А отже, моральна чеснота – це не вчинок, а звичка».
Іноді люди геть не сприймають власне ідею ритуалів, бо гадають, буцімто така поведінка може звести нанівець спонтанність або творчий потенціал. Особливо в міжособистісних ритуалах, таких як регулярні романтичні побачення з чоловіком або дружиною, або в художніх ритуалах на кшталт занять живописом. Однак якщо ми не перетворимо свої дії на ритуал – чи то тренування в гімнастичній залі, чи то посиденьки з сім’єю, чи то читання книжок задля власної втіхи, – то ми, найпевніше, так за них і не візьмемося і, замість діяти спонтанно, діятимемо реактивно (себто відгукуватимемося на вимоги інших, які зазіхають на наш час і сили). Якщо все наше життя добре структуроване, упорядковане й перетворене на ритуал, нам, звичайно ж, ні до чого розмічати все за годинами, і тому в нас залишається час для спонтанної поведінки. Що ще важливіше, ми можемо інтегрувати спонтанність у ритуал, наприклад, спонтанно вирішивши, куди ми підемо під час нашого ритуалізованого побачення. У більшості творчих людей – художників, бізнесменів чи батьків – є свої ритуали, яких вони неухильно дотримуються. Як це не парадоксально, рутина вивільняє в них спонтанність і творчий потенціал.
У своїй книжці я повертатимуся до цієї вправи щоразу, коли ви опановуватимете різні методики і вводитимете у свій побут усілякі ритуали, які допоможуть вам стати щасливішими.
Як висловлювати вдячність
Під час опитування, що його проводили Роберт Еммонс і Майкл Мак-Каллоф, з’ясувалося, що люди, які ведуть подячний щоденник і щодня вписують у нього щонайменше п’ять речей, за які вони вдячні долі, можуть похвалитися вищим рівнем духовного добробуту й фізичного здоров’я.
Щовечора перед сном записуйте у свій подячний щоденник щонайменше п’ять речей, які зробили або роблять вас щасливими, – ті речі, за які ви вдячні долі. Це може бути все що завгодно, від малого до великого: від смачної їжі до змістовної бесіди з другом, від цікавого проекту на роботі до Господа Бога.
Регулярно виконуючи цю вправу, ви, звісно, будете часто повторюватися, що абсолютно нормально. Весь секрет у тому, щоб, попри якісь повтори, зберегти свіжість емоційного сприйняття. Записуючи кожен наступний пункт, намагайтеся уявити, що він для вас означає, і максимально наберіться пов’язаних із ним відчуттів. Регулярне виконання цієї вправи допоможе вам навчитися цінувати
Якщо вірити Вільяму Джеймсові, формування нової звички триває двадцять один день. На думку Лоері й Шварца (2004), більшість дій стають звичними менше ніж через місяць. При цьому вони посилаються на Далай-ламу, який сказав: «Немає такої речі, яку не можна було б полегшити за допомогою постійного тісного спілкування з нею і навчання. За допомогою навчання ми можемо змінитися, ми можемо перетворити самих себе».
