експерт у мистецтві невеликої брехні задля добра.
Тут заборонено тримати домашніх тварин, за винятком рибок чи птахів, «доки вони не перевищують 10 чи 20 сантиметрів відповідно» – так зазначено у правилах будинку. Просто на той випадок, якщо би комусь заманулося тримати акул чи білохвостих орлів.
Така сувора заборона викликала чималі страждання в бідолашних старих пліткарів, яких безжалісно відірвали від їхніх песиків чи котиків, щойно вони перебрались у «Будинок Надвечірнього Сонця». І байдуже, спокійними чи врівноваженими, старими чи скаліченими були тварини – правила є правила: у притулок. «Ні, пані, те, що Раскаль – єдине створіння в цілому світі, яке ви любите, нічого не змінює. Ми просто не можемо зробити виняток». «Так, ми розуміємо, що все, що робить ваш кіт, – це спить на підвіконні, але якщо ми дозволимо одного кота, тоді комусь іншому схочеться принести трьох данських догів, які спатимуть на підвіконні, хіба ні? А там недалеко і до фіолетового крокодила».
Пані Брінкман побила рекорд – їй поталанило тижнями переховувати стару таксу під зливальницею перед тим, як її знайшли. Певно, хтось настукав. Це ж треба було всім нам пережити війну і надалі зоставатися такими безсердечними, щоби виказати шолудивого песика! І замість того щоб підступного виказувача вимазати дьогтем і викачати у пір’ї, директорка відправила у притулок бідолашного малого паскудника! Там він протягнув два дні, жалібно скімлячи, а на третій із розбитим серцем відійшов на вічний спочинок. А що ж поробляє Товариство захисту тварин, особливо тоді, коли воно було нам украй потрібне?
Директорка повважала за краще, щоби пані Брінкман про останні події нічого не дізналася. Тож коли та, зрештою, таки спромоглася сісти на потрібний трамвай, який зупинявся біля притулку, виявилося, що її песик вже був на глибині шести футів під землею. Пані Брінкман запитала, чи можна ексгумувати собачку, щоби, коли проб’є її час, поховати її поруч з нею. Їй сказали, що «це проти правил».
Завтра я мушу йти до лікаря.
Вівторок, 8 січня
На дошці біля ліфта оголошення:
На третьому поверсі в акваріумі було знайдено певну кількість тістечкових крихт. Акваріумні рибки загинули внаслідок заковтування згаданого тістечка. Усіх, хто може пролити світло на цей випадок, люб’язно просимо якомога швидше повідомити завідувачці поверхом пані де Рос. За бажанням збережемо анонімність.
Я пішов на зустріч із пані де Рос об одинадцятій. Що за чудернацька іронія: називати таку пані на честь троянди! Та навіть ім’я «пані Жалка Кропива» було би для неї занадто почесним!
Мало би сенс, якби по-справжньому огидні люди були винятково люб’язними, так би мовити, задля компенсації, але в нашому випадку все навпаки – суцільна стіна в’їдливості.
Але продовжу.
Я сказав їй, що зможу надати певні пояснення про випадок з тістечком. Вона відразу ж нашорошила вуха. Я пояснив, що був змушений відмовитися від домашнього коржика
