мистецтво слухати лише половиною себе, тоді як друга її половина напівобертається й дивиться на всі боки.
– Локі справді впливав на думки Тора. Та коли Тор його поб’є, то він утратить свою силу!
– Он як, – каже вона. – А що потім?
– Тор урятує день!
Він не замовкає:
– Але з’являється новий негідник у місті.
Вона тим часом нахиляється й поправляє свої сандалі. Вона думає.
Вона думає, який весільний подарунок піднести своєму другові Мюррею – є один художник, який малює собак, і одна з його картин здається їй зовсім непоганою, тож їй слід відправити йому листа електронкою із замовленням, хоча слово «замовлення» може бути образливим для художника. Вона пригадує, що збиралася вранці зателефонувати своїй двоюрідній тітці, й думає, що, можливо, натомість – вона має звичай розв’язувати тут безліч проблем, вона переживає сплеск ментальної ефективності, коли син зариває Локі в пісок – може, замість телефонувати своїй двоюрідній тітці, вона надішле їй посилку зі смішною паперовою сумкою, на якій Лінкольн намалював у школі мавпу. Звичайно ж, подарувати витвір мистецтва – це краще, ніж просто зателефонувати, хоч у цьому є певний егоїзм, позаяк вона ненавидить розмовляти по телефону, й, звичайно ж, це боягузливий компроміс, вона знає, проте все одно вона зупиняється на паперовій сумці з малюнком мавпи. Вона думає про те, з якими труднощами вдягається її тітка. Вона думає про шматки бананів, які залишилися в кухонній шафі. Думає про Брюса Бокслайтнера. У своїй далекій юності вона захоплювалася цим актором у кінофільмі «Опудало й місіс Кінг», і вона відкрила, що цей фільм повністю повторюється в інтернеті, тож вона ще раз переглянула його серію за серією – його повторювали в 1980 році – зі шпигунами часів холодної війни й рекламою догляду за волоссям – й вона не пригадує, коли Лі й Аманда нарешті поцілувалися, в кінці другого чи третього сезону, й у другому сезоні можна подивитися ще шість серій, але вона завжди могла перестрибнути на третій.
Дятел застукотів десь поблизу, уриваючи її роздуми. Вона помітила, що бородавка на руці Лінкольна побільшала. Вона стала схожа на анемон. Тіні на гравії стали зміщуватися, а Лінкольн зловісно зареготав, і її вразив той факт, що цими днями пополудні, коли її син усією своєю вагою вмощувався на її колінах, ліс навколо них ставав якимсь загадковішим.
Тор упав їй на ноги, його пластикова голова вдарила її по пальцю.
– Мамо?
– Чого тобі?
– Чому в кіно Тор воює без шолома?
– Я думаю, в шоломі важче бачити.
– Але хіба він не хоче захистити свою голову?
– Я думаю, іноді він надіває шолом, а іноді ні. Залежно від свого настрою.
– Як на мене, то він повинен захищати свою голову весь час, – сказав малий. – Небезпечно воювати без шолома. Як ти гадаєш, чому Капітан Америка накриває голову лише каптуром? Це поганий захист – хіба ні?
Пол знуджується
