style="font-size:15px;"> Існує два правила високої самооцінки й любові до себе. Правило перше полягає в тому, що неможливо вподобати або полюбити когось іншого більше, ніж ви любите себе. Не можна дати іншим те, чим не володієте самі.
Друге правило полягає в тому, що не слід очікувати, що хтось любитиме вас більше, ніж ви любите й поважаєте себе.
Ваш власний рівень любові до себе і прийняття себе – це контрольний клапан якості ваших людських взаємин. Це проблема або розв’язок у кожній ситуації. Усе, що ви робите задля побудови й підвищення самооцінки, збільшує кількість задоволення й щастя, яке ви відчуваєте від взаємин з іншими людьми у вашому житті.
Якщо ваша самоконцепція – це універсальна програма комп’ютера вашої підсвідомості, то звідки вона береться? Як вона формується? З чого складається? І найважливіше: як перепрограмувати її, щоб вдосконалити себе й підвищити ефективність усіх своїх дій?
Ви не народилися із самоконцепцією. Усе, що ви знаєте й у що вірите сьогодні, ви засвоїли внаслідок подій, що відбувалися з вами з дитинства. Кожна дитина приходить у цей світ із чистим потенціалом, певним темпераментом і певними вродженими здібностями, але без самоконцепції. Кожне ставлення, поведінка, цінність, думка, переконання і страх, властиві вам сьогодні, набуті. Тому, якщо у вашій самоконцепції є якісь елементи, що не відповідають поставленим вами цілям, ви можете їх позбутися.
Наприклад, нещодавно я прочитав про жінку тридцяти двох років, що пережила автомобільну аварію. Унаслідок удару головою вона зазнала повної амнезії. До аварії вона була заміжня і мала двох дітей, восьми й десяти років. Вона була хворобливо сором’язливою, затиналася і страшенно нервувала в товаристві інших людей. Її самоконцепція була жалюгідною, а рівень самооцінки дуже низьким. І ніби цих проблем бракувало, вона ніде не працювала і спілкувалася з дуже обмеженим колом людей.
Прокинувшись у шпиталі, через повну амнезію вона анічогісінько не пам’ятала про своє минуле. Вона не могла згадати ані батьків, ані власного чоловіка, ані дітей. Її розум був цілком порожній.
Це було так незвичайно, що для розмов з нею і обстеження викликали різних фахівців, нейрохірургів і психологів.
Її випадок був такий особливий, що вона стала популярною. Одужавши фізично, вона почала давати інтерв’ю на радіо й телебаченні. Жінка почала вивчати власний стан і зрештою написала низку статей і книжку, описуючи свій досвід.
Вона почала подорожувати й читати лекції для медиків і професіоналів суміжних галузей. Зрештою вона стала визнаним фахівцем з амнезії.
Позбувшись спогадів про колишній досвід, дитинство й молоді літа, вона привертала до себе увагу і викликала шанобливе ставлення як важлива особа, і стала зовсім інакшою особистістю – позитивною, упевненою в собі й відкритою. Вона стала �
