в ній нічого такого. Не розумію, як він на неї запав». Або: «Ну навіщо тобі той старий зануда? Тобі лише п’ятнадцять. Знайдеш собі нормального хлопця. І навіть не згадаєш про ту бздуру».
Веселі то були дні. Катерина бездоганно зіграла перед матір’ю роль слухняної донечки. Тітка Надія до останнього вірила, що випускниця складає іспити на омріяний і обговорений економічний факультет, що вона контролює ситуацію. «З Катерини справді вийде чудова акторка», – думала я. Зізнання дівчини в тому, що вона пройшла відбір до театрального училища, стало для її матері справжнім вибухом.
У ті дні мені теж доводилося трохи грати. Веселу і безтурботну дівчину перед Ігорем. Я заприсяглася, що ніколи нічого йому не скажу, не зізнаюся у своєму непотрібному коханні. І ретельно дотримувалась даної собі клятви.
– То яку надягаєш? – перехилилася через моє плече кузина.
– Мабуть, блакитну.
Від ранку йде дощ. «На щастя», – запевняє по телефону тітку Софію тітка Надія. Навколо метушня, яка ось-ось загрожує перерости у хаос в межах однієї виокремленої квартири. Я стою біля заплаканого вікна, за яким розпливаються обриси старовинних будинків. Зібрана, але не готова.
Із перукарні повернулася Катруся. Облаяла погоду і незграбну майстриню, яка зіпсувала їй манікюр.
– Знаєш, я бачила зранку Ігоря. Він забирав у флориста квіти. Букет, скажу тобі, нічогенький. Але там забагато зелені. Побачиш…
– Мабуть, нареченій пасує зелене.
– Ігор вихвалявся, що Вітусі підвищили зарплатню. За ті лекції англійською вона гарно має.
– Папужка Олега теж знає кілька англійських слів, – спересердя кинула я, щоб нарешті припинити цю розмову.
Кузина пирснула зі сміху. Показала «клас», зауваживши: «Мені подобається твій сьогоднішній настрій». На певний час вона зникла у ванній кімнаті, де поправила косметику і надягла прикраси – тендітну й оригінальну біжутерію, що її купила у крамничці на Староєврейській.
Сказавши, що я схожа на домовичка, вона перефарбувала мої вії і увиразнила з допомогою олівця вуста. Зазвичай я не люблю, коли моїм макіяжем займаються сторонні, але сьогодні не мала ні сили, ані бажання сперечатися. Єдине, чого я не дозволила їй торкатися, так це своєї зачіски. Кузина хотіла підняти моє волосся вгору і заколоти, а я активно проти цього протестувала. Днями, попри заборону мами, я зробила амбре, перефарбувавши кінчики у темно-рожевий. Правда, в перукарні трохи перетримали фарбу і колір більше скидався на фіолетовий. Саме під мій настрій. Зараз мені насправді все «фіолетово».
– Я знову не виспалася, – позіхнувши, поскаржилась Катерина. – Мене дістають дивні сни. Про бабусю. Я бачу її будинок, сушені трави і чорний зошит, у якому написані чудернацькі вірші. Ти тільки уяви: одного разу ми з нею уві сні чаклували. Вона пробурмотіла щось незрозуміле – і день змінився ніччю. А потім я проказала якусь абракадабру. І почався град, – лунко засміялася вона. – Коли прокидаюся, мені болять суглоби.
