до інформації та забезпечує її охорону, захищає особу та суспільство від неправдивої інформації. Дія цього Закону поширюється на інформаційні відносини, які виникають у всіх сферах життя і діяльності суспільства і держави під час одержання, використання, поширення та зберігання інформації (зокрема й використання мережі Інтернет).
У цьому Законі наведені нижче терміни вживаються в такому значенні:
– документ – матеріальний носій інформації, функціями якого є її збереження та передавання у часі та просторі;
– інформація – будь-які дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді;
– захист інформації – сукупність заходів, що забезпечують збереження, цілісність інформації та належний порядок доступу до неї.
Згідно статті 2 Закону основними принципами інформаційних відносин є:
– гарантованість права на інформацію;
– відкритість, доступність інформації, свобода обміну інформацією;
– достовірність і повнота інформації;
– свобода вираження поглядів і переконань;
– правомірність одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації;
– захищеність особи від втручання в її особисте та сімейне життя.
Згідно статті 3 Закону одним з основних напрямів державної інформаційної політики є забезпечення інформаційної безпеки України.
Згідно статті 5 Закону кожен має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів.
Разом з тим, згідно статті 6 Закону право на інформацію може бути обмежене законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку, з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров'я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя.
Згідно статті 11 Закону не допускаються збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та захисту прав людини. До конфіденційної інформації про фізичну особу належать, зокрема, дані про її національність, освіту, сімейний стан, релігійні переконання, стан здоров'я, а також адреса, дата і місце народження.
Згідно статті 20 Закону за порядком доступу інформація поділяється на відкриту інформацію та інформацію з обмеженим доступом. Будь-яка інформація є відкритою, крім тієї, що віднесена законом до інформації з обмеженим доступом.
Згідно статті 21 Закону інформацією з обмеженим
