давало йому відпочинок від звичної рутини.
Ґай щосили намагався підбадьорити його.
– Якщо ми розплутаємо цю справу, – нагадав він йому, – то отримаємо підвищення. Можливо, навіть Скотленд-Ярд.
Одначе, попри всі зусилля, наступні кілька днів стали для Гаррі та Ґая суцільним розчаруванням – жодного костюму чи прикрас, які підходили б за описом. Інспектор-криміналіст Вайн вирішив з’їздити до пансіонів на узбережжі й знайшов залишений коричневий костюм, однак аналіз патолога розслідування не виявив плям крові. Здійнявся чималий галас, коли поліції здався солдат, зізнавшись у вбивстві жінки в потязі, але короткого допиту в Скотленд-Ярді вистачило, щоб переконатися, що він ніяк до цього не причетний. Солдата повернули до армії як дезертира.
Зрештою незадовго після цього відбулося друге дізнання. Були присутні всі, хто й раніше: коронер, заступник, поліціянти з усіх трьох підрозділів, юристи та одинадцятеро присяжних. Цього разу опитали більше свідків, включно з лікарем Спілсбері, від якого Ґаю ставало лячно.
– Це той, хто впізнав у зогнилому трупі, знайденому в підвалі доктора Кріппена, його дружину, – сказав він Гаррі, який у відповідь на це сказав йому заспокоїтися.
Першою допитували Мейбл Роджерс, ще й досі вбрану в суцільне чорне. Ґай помітив, що цього разу її не супроводжувала медсестра, хоча чоловік знову був поруч і здавався не менш зубожілим, ніж до того. Мейбл не носила обручки, тож він не міг бути її чоловіком, однак було помітно, що він піклується про неї. Вони часто переглядалися, і коли вона вагалася біля трибуни, то складалося враження, що додає впевненості в голосі після його підбадьорливого кивка. Коронер попросив її повторити деякі факти стосовно чоловіка, який зайшов до вагона, що їх вона називала минулого разу.
– Я вже розповіла все, що пам’ятаю, – сказала міс Роджерс. – Він був убраний у коричнюватий твідовий костюм зі змішаного та легкого матеріалу. Я не помітила, який на ньому був капелюх, однак той чоловік був без пальта. Не думаю, що він мав якийсь багаж, але в нього могла бути маленька сумка. Йому було десь двадцять вісім чи тридцять років, чисто виголений.
– До якого класу, на вашу думку, він належав?
– Клерк чи хтось на кшталт, – відповіла вона.
– Як думаєте, скільки грошей мала при собі міс Шор під час подорожі? – запитав коронер.
– Гадаю, десь три фунти, – промовила міс Роджерс. – Того ранку ми разом робили покупки і вона говорила, що не може витрачати більше, інакше їй не стане в дорогу.
– Можете розповісти нам ще щось про її зовнішній вигляд? Які прикраси були на ній?
– Вона була вбрана в нове хутряне манто й мала дуже гарний вигляд. Думаю, що нападнику вона здалася заможною. Зазвичай вона носила дві каблучки з діамантами та золотий наручний годинник.
Ґай був у захваті. Він уже був на двох чи трьох коронерських судах, коли хтось стрибав під поїзд, але ніколи не чув дізнання в справі про вбивство.
