завдання. Для ПЗ, наприклад, в простішому випадку під цим слід розуміти, що подібні функції мають бути зосереджені в певних вихідних файлах.
Під більш жорсткими вимогами слід розуміти використання приховання даних та інших механізмів, що дозволяють мати впевненість, що кожний модуль вирішує єдине завдання. Будь-яка взаємодія між компонентами повинна здійснюватись тільки через відомі і описані канали (iнтерфейси).
3. Атрибути доступу
Для реалізації політики безпеки КЗЗ повинен забезпечити ізоляцію об'єктів всередині сфери управління та гарантувати розмежування запитів доступу і керування потоками інформації між об'єктами. Для цього всі об'єкти ІТС повинні мати атрибути доступу. Атрибути доступу об'єкта – це інформація, яка дозволяє КЗЗ iдентифікувати об'єкт і перевіряти легальність запитів доступу до нього.
Кожний об'єкт ІТС повинен мати певний набір атрибутів доступу, який включає унікальний iдентифікатор та іншу інформацію, що визначає його права доступу і/або права доступу до нього. Атрибут доступу – термін, що використовується для опису будь-якої інформації, яка використовується при керуванні доступом і зв'язана з користувачами, процесами або пасивними об'єктами. Відповідність атрибутів доступу і об'єкта може бути як явною, так і неявною. Атрибути доступу об'єкта є частиною його подання в ІТС.
Коли користувачі або процеси намагаються одержати доступ до пасивних об'єктів, механізми, що реалізують керування доступом, на підставі політики безпеки і перевірки атрибутів доступу можуть «прийняти рішення» про легальність запиту. Використовуючи набір атрибутів доступу відповідно до прийнятої політики безпеки, можна реалізувати довірче або адміністративне керування доступом, контроль за цілісністю та інші види керування доступом.
Для відображення функціональностi ІТС у простір, в якому не розглядаються права власності, використовується концепція матриці доступу. Проста матриця доступу – це таблиця, яка містить iдентифікатори користувачів, об'єктів та видів доступу до них.
Матриця доступу може бути:
– двомірною (наприклад, користувачі/об'єкти або процеси/об'єкти);
– тримірною (користувачі/процеси/об'єкти);
– повною, тобто містити вздовж кожної з осей всі існуючі iдентифікатори ІТС.
Повна матриця доступу дозволяє точно описати, хто (iдентифікатор користувача), через що (iдентифікатор процесу), до чого (iдентифікатор об'єкта), який вид доступу може одержати (iдентифікатор доступу).
4. Керування доступом
Є два види або принципи керування доступом в ІТС: довірче та адміністративне.
Довірче керуванням доступом – це таке керування, при якому КЗЗ дозволяє звичайним користувачам управляти потоками інформації в системі між іншими користувачами і об'єктами свого домену (наприклад, на підставі права володіння об'єктами). Тобто визначення повноважень користувачів не вимагає адміністративного втручання.
Адміністративне керуванням доступом – це таке керування, при
