style="font-size:15px;"> – Світло-зелена, сер, здається, різновид шифону.
– Ах, не те, що мені потрібно. Чи ще хтось має щось зелене?
– Ні, сер… наскільки мені відомо.
Вираз обличчя Пуаро не виказав і сліду того, чи він був розчарований, чи навпаки. Він лише зазначив:
– Добре, залишимо це і йдімо далі. Чи є у вас якісь причини підозрювати, що ваша господиня могла прийняти снодійні таблетки минулого вечора?
– Не минулого вечора, сер, я знаю, що ні.
– Чому ви так у цьому впевнені?
– Тому що коробочка була порожньою. Вона прийняла останню таблетку два дні тому й більше не замовляла.
– І ви в цьому впевнені?
– Упевнена, сер.
– Тоді все зрозуміло! До речі, ваша господиня не просила вас підписати якісь папери вчора?
– Підписати папери? Ні, сер.
– Коли містер Гастінґс та містер Лоуренс приходили минулого вечора, вони застали вашу господиню заклопотаною написанням листів. Гадаю, ви не зможете підказати мені, кому вони були адресовані?
– Боюся, не зможу, сер. Мене не було ввечері. Можливо, Енні зможе розповісти, та вона така неуважна дівчина. Навіть не прибрала кавових чашок учора ввечері. Ось що коїться, коли мене немає, щоб за всім стежити.
Пуаро підняв руку.
– Оскільки їх не прибрали, Доркас, залиште їх ще на трішки, я вас благаю. Я хотів би їх оглянути.
– Гаразд, сер.
– О котрій ви вийшли з дому вчора ввечері?
– Близько шостої, сер.
– Дякую, Доркас, це все, що я вас хотів запитати. – Він підвівся й почимчикував до вікна. – Мені так подобаються ці клумби. Скільки тут садівників працює, до речі?
Конец ознакомительного фрагмента.
Текст предоставлен ООО «ЛитРес».
Прочитайте эту книгу целиком, купив полную легальную версию на ЛитРес.
Безопасно оплатить книгу можно банковской картой Visa, MasterCard, Maestro, со счета мобильного телефона, с платежного терминала, в салоне МТС или Связной, через PayPal, WebMoney, Яндекс.Деньги, QIWI Кошелек, бонусными картами или другим удобным Вам способом.
