знову нахиляє пляшку над моєю чашкою:
– Ще трохи?
Я збираюся відмовитися й сказати, що мені вже пора, що завтра повно справ, але зустрічаю її погляд. Я вже бачив такий погляд, і я чудово знаю, що він означає. (Якби тоді на мене так подивилася Аманда Вістон, може, і життя пішло б інакше.)
Саме цієї миті мій телефон трьома писками повідомляє мене про розряджену батарею.
Конец ознакомительного фрагмента.
Текст предоставлен ООО «ЛитРес».
Прочитайте эту книгу целиком, купив полную легальную версию на ЛитРес.
Безопасно оплатить книгу можно банковской картой Visa, MasterCard, Maestro, со счета мобильного телефона, с платежного терминала, в салоне МТС или Связной, через PayPal, WebMoney, Яндекс.Деньги, QIWI Кошелек, бонусными картами или другим удобным Вам способом.
