каже: «Якщо ти на дієті, це ще не означає, що тобі не можна заглядати в меню».
– А якщо б він..?
– То я б зробила з його яєць собі сережки.
Ми сміємося й доливаємо ще чилійського «Совіньйон-блан» у келихи.
– Знаєш, хто тобі потрібен, Джен?
– Хто?
– Дорослий чоловік. Трохи за сорок. Може, сорок п’ять. Можливо, який уже був одружений, але там усе пішло шкереберть. Такий собі поранений птах. І щоб по жилах текла кров, нормальна кров, а не лід.
– О-о-о, звучить непогано. І як же його зватимуть?
– Не знаю. Може, Дуглас?
– Дуглас?!
– У нього сумна усмішка й красиві руки. А ще він сам виготовляє меблі. Може, у нього вже є діти. І член у нього, як той морський вугор!
– Інгрід!
– Ну а що?
– Думаю, наш офіціант тебе почув, от що!
Удома у «Фейсбуці» на мене чекає повідомлення від Роузі. Зараз зручний час поспілкуватися – у мене пізній вечір, у неї після обіду, – тому я відразу відповідаю. Пишу про свій вечір. Роузі любить розповіді про те, як іде життя в старому доброму Лондоні, як вона каже.
Інгрід вважає, що мені треба познайомитися з Дугласом. У нього сумна усмішка й красиві руки. І він виготовляє меблі. Звучить непогано. То коли ви зустрічаєтеся?
Ніколи. Вона його вигадала.
Шкода. Мені б він сподобався.
Мені теж. І кілька нових поличок точно мені не завадили б. Ха-ха! Але вона має рацію, ти заслуговуєш на хорошого чоловіка. І ти його знайдеш. Хоча ні, це він тебе знайде.
Ти так думаєш?
Знаю. Ви знайдете одне одного.
Ага-ага. Просто як ви з Ларрі у «Вейтроуз» #пощастило #везучажтидівка #сумнівно
Таке не трапляється, якщо шукати навмисне, Джен. Воно прийде, коли ти не чекатимеш. Ти, головне, не сиди сама вдома.
Гм. А знаєш, у що я вірю? У те, що відразу знатимеш, коли зустрінеш свою половинку, – бо він співатиме пісню, яку чутимеш тільки ти.
Оскар Уайльд?
Прочитала у «Твіттері».
І Мет співав щось там?
Може, якось раз. Уже не пам’ятаю. А Ларрі?
Ларрі співає за кермом, а дівчата просять його стулити пельку.
Після того як ми прощаємося, я помічаю е-мейл від Мета. Він запитує, чи мені нічого не відомо про пожертву на користь феміністичної спілки в Ланкастері на суму у 2 тисячі фунтів із його картки. Типова для Мета манера спілкування. Він уже телефонував у свій банк і лаявся, там йому порадили перевірити всіх, хто останнім часом мав доступ до його системи онлайн-банкінгу. А ще – наче мені не начхати – він пише, що на роботі був паскудний день – настільки паскудний, що й розповідати не хочеться, – і що він належним чином завершив цей, по-справжньому паскудний, тиждень. Ще й податково-митна служба обрала його для планової перевірки. Це ж треба, щоб комп’ютер обрав зі списку саме його ім’я! Вони перевірятимуть абсолютно всю звітність за останні п’ять років. Його колега Фробішер сказав, що ця перевірка,
