якої ви переконані: якби ви робили цю справу чудово й постійно, то це помітно покращило б ваше особисте життя.
Назвіть одну діяльність, стосовно якої ви переконані: якби ви робили цю справу чудово й постійно, то це помітно покращило б ваш професійний розвиток.
Проаналізуйте, у якому секторі перебувають ваші відповіді. Ми припускаємо, що в секторі ІІ. Ми ставили наведені питання тисячам людей, і значна більшість із них називає сім ключових справ:
1. Покращити якість спілкування з людьми.
2. Краще готуватися.
3. Краще планувати й організовувати.
4. Краще дбати про себе.
5. Використовувати нові можливості.
6. Розвиватися в особистісному плані.
7. Вдосконалювати знання і вміння.
Усе це справи з сектору ІІ. Усі важливі.
То чому ж люди їх не роблять? Чому ви не робите тих речей, які визначили особисто для себе у відповідях на два запитання?
Мабуть, через те, що вони не термінові. Вони на вас не тиснуть. Не змушують вас працювати на себе. Це ви маєте працювати над ними.
Парадигма важливості
Очевидно, що в житті ми маємо справу з обома чинниками, і терміновістю, і важливістю. Але коли робимо буденний вибір на користь тієї чи тієї діяльності, то один з цих чинників завжди домінує. Проблема виникає тоді, коли ми починаємо діяти, переважно спираючись на парадигму терміновості, ігноруючи парадигму важливості.
Коли ж ми спираємося на парадигму важливості, то перебуваємо переважно в секторах І і ІІ. Нам вдається уникнути пастки секторів ІІІ і IV, а що ми більше часу приділяємо підготуванню, запобіганню, плануванню й навчанню, то менше часу з’їдає і сектор І. Навіть природа цього сектору змінюється: переважно ми опиняємося там тому, що самі робимо такий вибір, а не через те, що нас туди штовхають обставини. Ми можемо обрати якусь термінову справу, бо вона важлива.
Якось наша колега поділилася історією.
Нещодавно одна моя подруга переживала проблеми в стосунках з близькою людиною. Я в той час була дуже завантажена вдома й на роботі, але знаходила час на те, щоб не випускати з уваги важливі речі й достатньо відпочивати. Одного особливо напруженого дня, коли в мене були заплановані три зустрічі, ремонт машини, виїзд на закупи й важлива вечеря, мені раптом подзвонила та моя приятелька. Я відразу зрозуміла, що в неї справді все погано, швидко вирішила відкласти всі інші справи й на годинку заїхати до неї додому. Я розуміла, що наступний мій день буде завалений справами з сектору І, бо до дечого я сьогодні не встигну підготуватися. Але моя підтримка для подруги була важлива, дуже важлива. Мій вибір – опинитися в ситуації купи термінових справ, але я відчувала, що ухвалила правильне рішення.
На семінарах ми часто просимо слухачів визначити, які відчуття в них асоціюються з різними парадигмами. Коли вони говорять про
