Наша здатність будувати якісне життя залежить від того, якою мірою ми готові узгоджувати свої дії з зовнішньою реальністю, шукаючи способів задовольнити свої потреби.
Чи зможете ви просто зараз заплющити очі й показати на північ? На семінарах ми просимо наших слухачів це зробити, і вони дуже дивуються, коли розплющують очі й бачать поряд людей, які вказують у всіх можливих напрямках. Якщо ви перебуваєте вдома, вам буде легко знайти північ, адже у власному помешканні ви добре орієнтуєтеся. Але якщо ви далеко від дому і поблизу немає знайомих орієнтирів, то завдання виконати буде далеко не так просто.
Чи важливо нам знати, де «справжня північ»? Більшість людей відповідає: так. Якщо ми летітимемо з Сан-Франциско й відхилимося від курсу всього на один градус, то замість Єрусалима потрапимо в Москву.
Що таке «північ»? Чи можна її визначити на основі чиїхось суджень? Чи шляхом голосування? Чи може вона стати предметом демократичного процесу? Ні, тому що «північ» – це незалежна від нас реальність.
Напрям на «справжню північ» реальний, і завдяки цьому ми розуміємо, де перебуваємо, куди маємо йти і як туди добиратися. Без компасу, чи зір, чи точних відомостей про місце нашого перебування нам може бути важко визначити цей напрям, але він завжди є.
Так само як у фізичному світі реальний напрям на «справжню північ», у світі персональної ефективності й людських взаємодій реальні позачасові закони причини й наслідку. Колективна вікова мудрість відкриває ці закони, повторюючи їх вустами по-справжньому величних особистостей і суспільств. Пам’ятаючи про це, ми б хотіли дослідити, який цей напрям на «справжню північ» у вимірі людського життя, як можна створити внутрішній компас, із яким можна буде звіряти своє життя. Додамо тільки, що, використовуючи метафору напряму «точно на північ», ми не розрізняємо технічні терміни «справжня північ», «магнітна північ» і «північ координатної сітки».
Починаючи розмову про принципи, важливо визначити, про що в ній ітиметься, а про що ні.
Ми не говоритимемо про цінності. Багато хто вважає: якщо ми щось цінуємо, то, досягнувши його, ми покращимо якість свого життя. Ми думаємо: «Я стану щасливішим і задоволеним, коли зароблю багато грошей… коли мій талант оцінять… коли я куплю дорогий будинок і круту машину… коли здобуду престижний диплом».
Але зосередженість на цінностях – одна з найважливіших ілюзій тайм-менеджменту. Це наповнення без упаковування. Це спонукає нас передбачати успіх, ставити цілі, лізти по драбинах, не розуміючи, що тільки реальність напрямку «точно на північ» дає ту опору, завдяки якій наші зусилля будуть ефективні. Це, по суті, твердження: «“найважливіші речі” – це твої пріоритети. Визначай, що ти цінуєш, і досягай його ефективно». Такий підхід може породити гординю: уявлення, що ми самі собі закон, бачення інших людей як ресурсу, що допомагає нам здійснити наші плани.
Цінності не змінять якісно нашого життя – хіба тільки нашою цінністю стануть
