потреби або досягти душевної рівноваги. Для прихильників другого покоління «найважливіші речі» – це функція календаря і цілей.
Для тайм-менеджменту третього покоління головне – пов’язати цілі та плани з цінностями. Його прихильники досягають високих рівнів персональної продуктивності, бо ретельно планують діяльність кожен день і виставляють пріоритети. «Найважливіші речі» стають функцією цінностей і цілей.
Результати цього покоління видаються дуже перспективними. Багато хто вважає, що найвищої точки свого розвитку тайм-менеджмент досягнув саме в третьому поколінні. Багато кому здається, що якщо повною мірою застосувати цей підхід, то можна досягти найвищих вершин. Але третє покоління має кілька суттєвих хиб – наміри, звісно, у нього лише добрі, але часом, через неповноту парадигм, виникають небажані результати. Крім того, цьому поколінню бракує деяких життєво важливих елементів. Ми хочемо глибше проаналізувати ці хиби, адже багато хто вважає третє покоління тайм-менеджменту тим ідеалом, до якого прагнуть перші два.
Розглянемо кілька базових парадигм, або налаштувань мозку. Ці парадигми – наче карти. Вони не справжня територія, вони тільки описують територію. Але якщо карта не та – коли ми хочемо дістатися до якоїсь адреси в Детройті, а маємо тільки карту Чикаго, – нам дуже важко буде потрапити туди, куди треба. Ми, звичайно, можемо попрацювати над своєю поведінкою: подорожувати продуктивніше, взяти інакший автомобіль, із більшим літражем, їхати швидше. Але так ми тільки скоріше доберемося до не тої адреси. Можемо попрацювати над своїм ставленням: так перейнятися спробами дістатися потрібного місця, що навіть не звернути уваги на не те місто. Але проблема не у ставленні, і навіть не в поведінці. Просто карта в нас не та.
Парадигми, про які ми говоритимемо, лежать в основі всього традиційного тайм-менеджменту, але особливий наголос на них робить третє покоління.
• Контроль. Найперша парадигма третього покоління – парадигма контролю: плануй усе, розписуй усе, організовуй усе. Роби все по порядку. Не допускай, щоб щось почало лізти через діри. Багато хто вважає, що контролювати власне життя було б круто. Але в реальності життя контролюємо не ми, а принципи. Ми можемо контролювати вибір, але не наслідки цього вибору. Будь-яка медаль має два боки. Думати, що ми щось контролюємо, означає вводити себе в оману. Така позиція змушує нас намагатися контролювати наслідки. А ще ми нездатні контролювати інших людей. Виходить, що тайм-менеджмент, головна парадигма якого – контроль, по суті ігнорує реальність: майже весь час ми працюємо з іншими людьми, яких не можемо контролювати.
• Продуктивність. Продуктивність – це здатність робити більше за коротший час. Гарна здатність. Ми виконуємо більше роботи. Зменшуємо або навіть зводимо нанівець втрати часу. Ми зосереджені. Швидкі. Просунуті. Продуктивність злітає до небес. Але припущення в основі всіх цих покращень – те, що «більше» і «швидше» означає «краще». Чи завжди
