що люди під час нього змінюються. Трансформуються. Створюється щось нове, чого учасники спілкування контролювати не можуть. І не можуть передбачити. Це не є функція продуктивності. Це функція обміну та розуміння, прозрінь, нових знань, захвату від цих знань. І дотик до цієї трансформаційної сили, що виникає у взаємозалежній співпраці, це і є, по суті, «зміщення точки опори», з погляду часу та зміни якості життя.
• Хронос. Тайм-менеджмент працює з хроносом – цим грецьким словом називають послідовний ланцюг часу. Хронос лінійний і поетапний. Кожна секунда вартує рівно стільки ж, скільки будь-яка інша. Годинник диктує нам ритм, у якому ми живемо. Але у світі є цілі культури, що дивляться на життя з перспективи кайросу – парадигми «відповідного часу» або «якісного часу». Час – це те, що треба пережити. Це категорія екзистенційна. Час здатен розширюватися. Суть часу-кайросу в тому, скільки користі людина може від нього дістати, а не скільки хроносу в нього вкладено. У нашій мові є відбиток уявлення про час-кайрос у висловлюванні «в добру годину». Ми не говоримо про те, коли відбулася подія, скорше про те, які наслідки вона мала.
• Компетенція. Тайм-менеджмент – це, по суті, сукупність компетенцій. Його ідея в тому, що якщо ви розвинете в собі певні компетенції, то досягнете результатів, які вплинуть на якість вашого життя. Проте ефективність особистості – це результат компетенції та характеру. Практично всі книжки, кожна по-своєму, кажуть одне: час – це життя. Але література про тайм-менеджмент, як і вся література про успіх у двадцятому столітті, по суті, відсікає наші дії від нашої особистості.[2] Натомість вікова література премудрості вказує, як важливо розвивати характер, а не тільки компетентність для досягнення вагомих результатів.
• Менеджмент. Сам по собі тайм-менеджмент – це менеджмент, організація, а не лідерство. Менеджмент працює в парадигмі. Лідерство створює нові парадигми. Менеджмент працює в системі. Лідерство працює над системою. Можна організовувати «речі», але керувати – людьми. Щоб поставити перші речі на перше місце, треба спочатку обрати керунок, а потім організовувати: «Я роблю правильні речі?» перед «Я роблю речі правильно?»
Сильні та слабкі сторони трьох поколінь тайм-менеджменту підсумовано в таблиці.
Що бачиш – те й маєш
Що ж це за парадигми, які приводять нас до згаданих цілей – продуктивності, контролю, організації, компетенції, хроносу? Чи правильні ці карти території? Чи відповідають очікуванням, які самі ж і встановлюють щодо якості життя? Сам факт, що ми докладаємо багатьох зусиль, використовуємо техніки й засоби, які спираються на ці парадигми, а фундаментальна проблема залишається (часто ситуація ще й погіршується), – цей факт свідчить про те, що головні парадигми некоректні.
Пригадаємо кілька скарг, які ми вже чули раніше.
Я живу в шаленому темпі! Цілими днями мотаюся – зустрічі, телефонні
[ii] Stephen R. Covey, The 7 Habits of Highly Effective People (New York: Simon & Schuster), 1989 (Український переклад: Стівен Кові. 7 звичок надзвичайно ефективних людей. – Х.: КСД, 2014.). Див. огляд літератури успіху за двісті років, наведений на с. 30–31. (Сторінки українського видання. –
