Я з’ясував, що найпростіший спосіб перетворити навіть найлюб’язніших працівників лікарні на розлючених монстрів, що розмахують факелами, – позбавити їх кави. А потім ще зобразити з себе мудрагеля (друга помилка першого ж дня!). Не дивно, що з практиканта я перетворився на ворога номер один. Щоб залагодити ситуацію, пізніше мені довелося спекти мармуровий кекс[2].
Тим, що під час практики я не наробив тяжких помилок, які зашкодили б пацієнтам, маю завдячувати повільній та ґрунтовній підготовці до виконання поставлених завдань. На перших порах і мови не було про лікування зяючих ран, припинення кровотеч або інші тяжкі випадки. Перш ніж мене допустили до виконання таких дій, я пройшов інтенсивний навчальний курс для набуття відповідного досвіду.
Всюди слідувати за головним лікарем, вивчати техніки перев’язок, міряти кров’яний тиск та рахувати пульс, тренуватися на колегах, документувати все на комп’ютері й асистувати за легких або середньої тяжкості поранень – таким був мій звичний день на практиці. Додатково наприкінці кожного дня я отримував невеличкий урок від шефа, який детально роз’яснював усі маніпуляції з пацієнтами, здійснені протягом дня, та стратегії лікування. Він мав талант пояснювати навіть складні речі так, що я розумів їх уже тоді, не маючи медичної освіти.
Згодом я вже вмів зашивати рани. Визнаю: спершу вправлявся на бананах. Перш за все я побачив, що рани не обов’язково мають бути кривавими. Головне ж, що я засвоїв: чуйний догляд та добре лікування – нероздільні речі. Наш шеф одразу вирізняв з-поміж інших пацієнта, який почувається нещасним, і обдаровував його усмішкою. При цьому міг давати поради щодо питань, які виходили далеко за межі медичних.
Проявляючи неабияке терпіння, він пояснював будову людського тіла, від шкіри й аж до внутрішніх органів. І тут доля знову звела мене з моїм великим (медичним) коханням – серцем. Я з трепетом дослухався до роз’яснень шефа про серцевий м’яз і будову чотирьох камер. Він розповідав про часи, коли працював реаніматологом, про інфаркти й про те, як слід лікувати хворі серця. І що більше я дізнавався, то більше мене вражав цей згусток сили завбільшки з кулак у наших грудях. Тоді я зрозумів: моє серце б’ється лише заради серця.
У цій книзі я запрошую тебе в подорож до серця. Спершу ми з’ясуємо, як влаштовано серце, як воно росте і як усе це пов’язано з театром, петлями та вухами. Я покажу тобі, що наша кровоносна система влаштована дуже подібно до німецьких автобанів – починаючи від бездоріжжя і закінчуючи пробками. Ти побачиш, наскільки чітко організовано роботу серця і як процеси в його передсерді та камерах можуть вийти з-під контролю. Крім того, ти дізнаєшся, що відбувається з нашим «насосом», коли ми чадимо як паротяги, не виходимо з «Макдональдса» і регулярно перехиляємо по кілька чарочок горілки. Розповім я й про те, чому в екстреній медицині не звертаються до езотерики, однак мусять ворожити на кавовій гущі.
Ти довідаєшся, які хвороби ослаблюють наше серце, і отримаєш декілька порад стосовно корисного для серця харчування. Ми з’ясуємо, чи міг би мати великодній
Мармуровий кекс – кекс із темними прошарками, містить какао.
