розвантажити серце і максимально знизити ризик інфаркту.
Акт п’ятий «Холодне серце»
Болі в грудях. Серце збивається з такту. Якщо прикласти до грудної клітки стетоскоп, ми більше не чуємо бадьорого «ту-тух, ту-тух, ту-тух». Звучить воно радше як «ту…тух, ту-ту-тух, тух, ту-тух». Дають про себе знати задишка й знесилення. Після майже столітньої безперервної праці, пройшовши Крим і Рим, серце відчутно ослабло. Зараз воно переживає свій третій інфаркт. Б’ється все слабше і, виражаючи останній протест, намагається ще раз витиснути з себе всі соки, пришвидшуючись. Але зрештою всі зусилля виявляються марними. Тож серце більше не працює правильно, воно скорочується лише на коротку мить, і то нескоординовано, і врешті-решт зупиняється. Оце й усе.
Це неминучий кінець драми. Передбачуваний, але все одно трагічний. Зупинку серця доведеться колись пережити кожному з нас. Проте час, допоки це станеться, не має бути драматичним. Якраз навпаки: сприятливе для серця життя більше схоже на комедію. Зрештою серце таки зупиняється, але до цього моменту ти принаймні встигаєш насміятися й прожити цей час повноцінно.
Гарна новина в тому, що кожен може вжити заходів, аби зупинка серця настала якомога пізніше. І в кращому випадку перед тим, як це станеться, життя не буде зіпсоване проблемами з серцем та судинами.
Перший крок у правильному напрямку – гумор. Час від часу життя підносить нам неприємні сюрпризи, проте з усмішкою на вустах їх долати легше. Спробуй якось сміхотерапію. Або введи на YouTube «Quadruplet Babies Laughing»[10].
Не лише іпохондрики[11] мають схильність навіть у дріб’язкових симптомах вбачати смертоносну хворобу. Ця прикра звичка притаманна кожному, і тобі, і мені, нам усім. Позитив в іншому: здебільшого людина від початку здорова. Наше щастя, що це правило стосується і серця. Тому коли ми відчуваємо щось у нашому тілі якимось дивним, то переважно це не рідкісна хвороба, здатна згубити за лічені години, а щось цілком безневинне. Як говорить моя улюблена приказка: «Якщо за вікном чути цокіт копит, зазвичай це не зебра». Особистому щастю й тілесному здоров’ю мало що стає поперек дороги. Та навіть попри це, я знову і знову відчуваю радість, коли слухаю власне серце.
Покер серцевих клапанів
Я в ліжку. Дослухаюся до роботи власного серця. Воно б’ється дещо сильніше, ніж зазвичай, адже перед сном я кілька разів проплив від краю до краю басейну. Дивлячись на будильник, засікаю 15 секунд – 19 ударів. Далі беру 4 рази по 19, це 19 помножити на 2 і ще раз на 2. Або двічі по 38, тобто 76 ударів за хвилину. Спрямовую погляд униз і бачу, як з кожним ударом серця рухається моя грудна клітка.
Будучи в медицині початківцем, завжди тримаю напоготові стетоскоп і прослуховую себе час від часу. «Ту-тух, ту-тух, ту-тух, ту-тух, ту-тух». Мені щойно стукнуло 25. Отже, моє серце вже здійснило 900 мільйонів таких ударів, виконуючи своє завдання – підтримуючи в мені життя, відповідально
Іпохондрія – стан людини, який проявляється в постійному страху захворіти на одну або кілька недуг.
