артерії, завдяки напруженню та розслабленню мускулатури стінок, можуть змінювати свій розмір і таким чином постачати різну кількість крові до м’язів та органів. Прибувши майже до місця призначення, вони розгалужуються на найменші артеріоли. Ці ж звужуються доти, поки їхні стінки не складатимуться вже не з трьох, а лише з одного шару гладких клітин капілярного епітелію. З цього моменту йтиметься вже про капіляри. Це неосяжна мережа тісно пов’язаних малесеньких кров’яних судин, подекуди настільки вузьких, що кров’яні тільця в них змушені слідувати одне за одним вервечкою. Вони пронизують усі частини нашого тіла, до яких доходить кров.
Капіляри слугують єднальною ланкою між артеріальною системою високого й венозною системою низького тиску. Оскільки їхні стінки утворені лише одним шаром клітин, кисень вивільняється в них значно легше, ніж в інших судинах, і лине до прилеглих тканин. Ендотелій має таку пропускну здатність, що в разі запалення навіть білі кров’яні тільця (а вони, варто зазначити, досить-таки великі) можуть покинути кров’яну трасу. Зрештою кров забирає в клітин накопичений у них діоксид вуглецю і повертається спершу по венулах, а тоді по більших венах назад до серця.
Між артеріями і венами, за кількома винятками, існує чіткий розподіл обов’язків. Артерії зазвичай несуть збагачену киснем кров від серця, а вени відносять бідну на кисень кров назад. Винятками з правила будуть вени, які несуть кров від одного органу до іншого, а не в напрямі серця. Наприклад, портальна система кровообігу печінки. У ній кров спершу рухається з кишечника до печінки, а вже тоді до серця. Це має практичне значення, адже деякі отрути, які потрапляють в організм із їжею, печінка може затримати відразу й уберегти нас таким чином від можливої шкоди.
Легенева вена й артерія, як ми вже бачили, теж винятки. Хоча легенева артерія, як і всі її колеги, веде від серця, проте вона транспортує не збагачену киснем кров, а таку, що збагачується киснем, тільки потрапивши до легень. Врешті-решт навантажена киснем кров витікає з легені й тече по легеневій вені назад, до лівого передсердя. Після чого через лівий шлуночок та аорту, нашу головну артерію, викидається в тілесне коло кровообігу. Цей удар серця ми відчуваємо як пульс.
Насправді ж ми сприймаємо розширення й звуження однієї артерії. При цьому вона проходить максимально близько до поверхні тіла, що рідко трапляється з більшістю артерій. Лише в кількох місцях – на стопі, в області паху, під пахвами, на шиї та передпліччі – можна добре відчути пульс. Дивовижне переживання – відчувати потік власної крові, чи не так? Саме це дає можливість усвідомити, що ж там, під шкірою, витворяє наш організм.
Тому, що артерії так рідко наближаються до поверхні тіла, слід завдячувати хитрощам еволюції. Адже ушкоджена артерія жахливо кровоточить. Уявіть собі таке свинство: нарізаючи моркву, порізати палець і, за найгіршого розвитку подій, загинути від втрати крові. Якщо ж артерія схована в тканинах глибше, то щоб її поранити,
