Підемо в город та на патрет ізнімемось!..
Ганна. І куди вам, мурим, та на патрет!
Параска. А що ж!.. І підем!.. Шкоди од цього людям не буде.
Копистка. Трах-тара-рах, резолюцію прийнято!
Припадаючи на ліву ногу, ввійшла Орина, старчиха. Стала у порога:
– Здрастуйте-е!
Копистка. Здрастуй, мамашо!
Орина. З п’ятінкою вас усіх святою… Бачте, – по миру побираюся… До кого не прийду – гонять, лають… Такий голод. Голод-голод…
Панько. Голод скрізь, бабо.
Орина. Та я оце й подумала: завітаю до комітетських. Хоть самі вони без хліба, дак хоть тепле слово скажуть…
Стоножка. Чи не зосталося там капусти?
Ганна (тільки пальцями хруснула). Нема.
Копистка. Ну то хоть випий, мамашо!..
Орина (випила). Хай же вам, мій таточку, Боженька за це та ласку духу свого пошле!
Копистка. От якби він замість духу та лантушок борошна кинув! А духом ми вже давно живем, мамашо.
Ганна. А то правда, Орино, що ти, кажуть, кота зварила?..
Копистка (аж рукою замахнувся на Ганну). А ще про що спитай! Ну й кручена…
Стоножка. Ганно!
Дід Юхим Та вдар її, Йване!
Орина (заплакала). Коли ж п’ятеро, вірите… Од першої Пречистої без хліба… А тут і Оленка померла. Люди присікались – якби, кажуть, рідну доньку, то не поховала б без батюшки… А я, от побий мене Боженька, таточку, не чужа Оленці… Аж тепер признаюся: у житі родила, принесла й сама собі підкинула.
Панько (кулаком об стіл). Не йтересно! Годі!.. Набридло мені усе це… Щодня у сільраді: той помер, той помирає, а той пухне… Дурні ми були, що хліб дали вивезти! Ходили, шукали, трусили, а що нам за це? І обще революція не йтересна стала, от!..
Повів Панько оком, випитуючи кожного приховану думку. Похнюпились усі, мовчали. Тільки в Мусія губи аж бриніли, от-от щось скаже. Засміявся Панько:
– Ну, це я шуткома… Вип’ємо, дядю Мусію! Вип’ємо, та розкажіть такого, щоб за пупа взяло!..
Ніхто й не помітив, як у хату ввійшов Серьога Смик, голова сільради. Почув він Панькову мову:
– Ну, коли вже Панькові захотілось такого, щоб за пупа взяло, то я розкажу…
Панько. Це ти, Серього?
Смик. Ні, не я…
Копистка. А ми оце трошки…
Смик. Бачу… Так хочеш такого, щоб за пупа взяло?
Панько (зніяковів). Та то я так… Згадалось, як у повстанцях, да… Один чудій розказував… Кишки рвали…
Смик. Я кращої розкажу… Такої, що й пупа порвеш. Хочеш?
Панько. Дайош!.. Тільки ти випий… І щоб було йтересно.
Смик. А слухай!.. Сьогодні я довідавсь, що Гнат Гиря млинового продкомові не платив. Був агент у волості й казав, немов у Гирі є посвідчення з печаткою й підписами од нашої сільради, що його млин ціле літо не молов…
Копистка.
