, з Хоббітом та його супутниками-гномами на ельфійських орлах… Насправді таких «літаючих» мандрівок у казках кожного народу багато. Але мандрівка, про яку піде мова, дійсно незвичайна й унікальна, адже це не тільки казка, але й… що? Дізнаєтеся далі.
Сьогодні у вас є можливість політати на диких гусях разом з хлопчиком Нільсом, який, як багато хто з його однолітків, «на уроках ловив ґав і хапав двійки, в лісі нищив пташині гнізда, гусей на дворі дражнив, курей ганяв, у корів жбурляв камінцями, а кота смикав за хвоста, ніби хвіст – це мотузка від дверного дзвоника». З титульної сторінки цієї книжки ви вже дізналися, що цю дивовижну казку створила шведська письменниця Сельма Лаґерлеф. У своєму автобіографічному нарисі «Казка про казку» вона розповідала про те, коли саме відчула своє письменницьке призначення: «Була одна казка, яка хотіла бути розказаною і з’явитися у білий світ, тому що вона усвідомлювала, що вона майже готова. Багато людей брало участь у її створенні своїми дивовижними справами…»
Звичайно, кожен письменник розуміє відповідальність за написане ним, ураховуючи досвід своїх попередників в історії літератури. Дитяча література Швеції до Лаґерлеф, звичайно, мала свою історію життя.
Перша дитяча книжка з’явилася у Швеції більше 400 років тому – у 1591 році. У цій країні, як і в інших країнах того часу, коло читаючих людей було обмеженим. Введення Реформацією (рух проти феодалізму в Західній і Центральній Європі в XVI столітті, боротьба проти католицької церкви, папської влади) екзамену з катехізису (релігійна книга, що містить запитання і відповіді з християнської віри) допомогло у поширенні грамотності серед простих людей. Бажання читати прийшло разом із введенням у 1842 році загальної шестирічної освіти і виходом з друку першої хрестоматії для читання (1868), а також з поширенням недільних шкіл. Але художня література для дітей у кінці ХІХ століття була доступною лише для заможних верств населення. З 1899 року стала випускатися серія високоякісних книг під назвою «Дитяча бібліотека “Казка”» (вона видавалася до 1954 року), а також різдвяні альманахи і журнали, а перша дитяча бібліотека відкрилася у Стокгольмі лише у 1911 році. Книги мали чудові ілюстрації. Серед художників найзнаменитішим став Йон Бауер (1882–1918), що створив ілюстрації до казкового альманаху «Серед гномів і тролей». Крім цього, за ініціативою педагогів був утілений грандіозний проект створення шкільних хрестоматій, в яких найвизначніші письменники сучасності в художній формі розповідали про Швецію, її природу, географію та історію. Одна з таких книг стала шедевром освітньої й художньої літератури. Це книга, яку ви тримаєте в своїх руках, що була перекладена тридцятьма мовами світу!
Український письменник Павло Загребельний у 1956 році відвідав маєток Вермланд і розповів про свої враження в книжці «Неложними вустами. Статті, есе, портрети»: «Сельма просиджувала за своїм столом цілі ночі. Її вікно могло служити морякам за маяк – так ясно світилося воно в густій темряві, що оповивала місто і берег». «Вчителька раптом зрозуміла, що відтепер все її життя повинно бути витрачене на те, щоб розповідати людям про ту прекрасну землю, на якій вони живуть, про їхню батьківщину, про сині ліси, світлі ріки і спокійні озера милої ласкавої Швеції».
«А через два роки великий критик з країни, берег якої виднівся з Ландскрони, датчанин Георг Брандес заявив на весь світ про те, що у Швеції з’явилася нова, оригінальна й прекрасна письменниця. Звали письменницю Сельма Лаґерлеф, а першим її твором була повість, що називалася “Сага про Гесту Берлінга”».
«Вісімдесят два роки прожила Сельма Лаґерлеф самотньо, не маючи близьких, переборюючи свою недугу. Дитинство і тридцять останніх років її життя минуло у цьому будинкові. Спочатку він був маленький і непоказний. Потім, коли Сельма Лаґерлеф одержала Нобелівську премію й мала змогу викупити батьківську садибу, вона перебудувала його, зібрала в ньому всі родинні реліквії, все те, що зв’язувало її з цими місцями, що дало їй перший поштовх до творчості.
Дивна доля у цієї жінки.
У неї було надто сумне життя, щоб ним вдовольнитися, і тому вона так любила царство мрії. Вона написала «Чудесну мандрівку Нільса Хольгерсона з дикими гусьми по Швеції», в якій маленький хлопчик Нільс, зачарований казковим гномом, летить над рідною країною на спині гусака Мартіна, і обробила десятки шведських народних саг, переплітаючи в них яскраву вигадку й сувору реальність.
Маленька скромна жінка, вона була першою шведкою, що стала членом Шведської Академії, увійшла в число так званих “вісімнадцяти безсмертних”».
Все починається з дитинства…
Своїм рідним місцям Лаґерлеф присвятила дві книги – «Морбакка» (1922) і «Мемуари дитини»(1930). «Ніколи не стала б я письменницею, – визнавала вона, – якщо б не виросла у Морбацці з її старовинними звичаями, з її багатством переказів, з її добрими приязними людьми». Садиба, в якій зростала Сельма Лаґерлеф, була райським куточком, в якому панували добро, щастя і спокій. Батько – лейтенант у відставці, мати – у минулому вчителька, брати, сестри, бабуся і тітонька Нана – родина, яка сіяла хліб,
