– це судна, нафтогони, нафтопереробні заводи та автозаправки, які переміщували нафту. Нафта та газ є в усіх аспектах життя й торгівлі.
«Тепер так можна сказати і про дані», – додав Кшаніч. Проте замість нафтових свердловин – це мікрочипи та сервери, замість рафінерій – центри оброблення даних та програмне забезпечення, замість нафтогонів – широка смуга й оптоволоконні кабелі, але дані, які вони видобувають, сповнюють усі аспекти життя та комерції.
І так само, як і з нафтою, ті, хто найвправніше добуває дані, накопичує їх, зберігає, а потім використовує для створення штучного інтелекту, ті, хто має можливість аналізувати, оптимізувати, налаштовувати, автоматизувати та прогнозувати для поліпшення послуг, дизайну, обслуговування клієнтів чи виробництва, стануть переможцями.
А ті, хто цього не зробив, за словами Кшаніча, «вийде з гри через п’ять років».
Бо величезну перевагу матимуть ті, хто використовує великі дані для створення штучного інтелекту й аналізу, оптимізації, налаштування, прогнозування та автоматизації. Ті, хто аналізуватиме масиви даних, зможуть визначити тренди, які доти не бачили; ті, хто оптимізуватиме маршрути лайнерів, отримають більшу економію енергії, ніж раніше; ті, хто налаштує під клієнта свою продукцію або послуги, набагато випередять конкурентів; ті, хто спрогнозує вихід із ладу деталі ліфта або деталі двигуна літака та вчасно зробить заміну, заощадять чималі кошти клієнтам. Нарешті, ті, хто може моделювати ідею на комп’ютерах, тобто створювати цифрового двійника для всього – від мосту до ядерної зброї – і тестувати цифрову модель ще до початку виробництва, заощадять час, гроші та ресурси, як ніколи раніше.
Усе це покращуватиметься зі збільшенням швидкодії чипів, удосконаленням ПЗ і прискоренням мережі. «Що більше у вас є даних, то кращий ваш продукт, – пояснив Кай-Фу Лі, президент Інституту штучного інтелекту, у своєму есе 24 червня 2017 року в The New York Times. – Що кращий продукт, то більше даних ви можете збирати; що більше даних ви збираєте, то більше здібних людей зможете залучити; що більше здібних людей залучите, то кращим буде продукт. Це цикл ефективності, і США та Китай уже накопичили здібних людей, забезпечили собі частку ринку та дані, щоб урухомити його».
Програмне забезпечення: створення невидимої складності
Неможливо говорити про прискорення в розробленні й поширенні програмного забезпечення без згадки про винятковий внесок Білла Ґейтса й Пола Аллена, співзасновника Microsoft. Програмне забезпечення було задовго до Білла Ґейтса. Просто користувачі комп’ютерів його не помічали, бо воно вже було вбудовано у придбаний комп’ютер, як неуникне зло в лискучому апараті. Пани Ґейтс і Аллен усе це змінили на початку 70-х років, коли робили перші кроки в написанні інтерпретаторів для мови програмування BASIC, а потім – операційної системи DOS.
За тих часів виробники апаратного забезпечення здебільшого контрактували або проробляли своє програмне забезпечення для власних операційних
