доповн. – Тернопіль: Мандрівець, 2011. – 512 с.
11
Савченко С. В. Девіантна наука, космічна енергія та козацькі оселедці // Історіографічні та джерелознавчі проблеми історії України: міжвуз. зб. наук. праць. – Дніпропетровськ: Ліра, 2014. – С. 275.
12
Наприклад: [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://www.ukrlit. net/zno/8.html; http://ukrclassic.com.ua/katalog/usna-narodna-tvorchist-ta-davnya-ukrajinska-literatura/1608-velesova-kniga.
13
Гірік С. Наук-поп як зброя проти псевдонауки [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://www.istpravda.com.ua/columns/2012/05/3/83395/ (03.09.2017); Залізняк Л. Л. Новітні міфи в індоєвропеїстиці Східної Європи // Археологія. – 2002. – № 4. – С. 88—97; Новітні міфи та фальшивки про походження українців. – К.: Темпора, 2008 [Електронна версія]. Режим доступу: http://www.e-reading.mobi/bookreader.php/1013874/Novitni_mifi_ta_falshivki_pro_pohodzhennya_ukrainciv.html (29.09.2017); Струк Елена. Сотворение славян. Как археолог Евгений Синица ищет корни и разрушает мифы [Електронний ресурс]. Режим доступу: https://focus.ua/long/391942/ (24.02.2018); Гордієнко Я. Errare humanum est: 50 нарисів з українського примарознавства. – К.: Дуліби, 2014. – 215 с.
14
Гримич М. Нові старі боги… – С. 158, 161.
15
Lesiv Maria. The Return of Ancestral Gods: Modern Ukrainian Paganism as an Alternative Vision for a Nation. – McGill, Queenn’s University Press, 2013. – 244 p.; Тупик О. О. Язичницькі традиції в духовній культурі українців (90-ті рр. ХХ ст.): Автореф. дис. … к. іст. наук; Київ. нац. ун-т ім. Т. Шевченка. – К., 2002. – 18 с.; Сморжевська Оксана. Постмодерністські візії релігійності: сучасне язичництво у міській культурі (Україна в загальноєвропейському контексті). – К.: Видавець Олег Філюк, 2017. – 198 с.; Гуцуляк О. Б. Неоязичництво як світоглядне явище (історико-філософський аналіз): Автореф. дис. … к. філос. наук; Львівськ. нац. ун-т ім. І. Франка. – Львів, 2005. – 27 с.
16
Зокрема антрополог Костянтин Банніков визначає «архаїчний синдром» як своєрідний захисний механізм, що уявнює себе в тих особливих історичних ситуаціях та соціальних станах, коли «вищі форми культури» – гуманне право, закони, етико-естетичні норми – втрачають соціонормативну функцію. Дослідник вказує, що замість них у ролі «аварійних засобів соціального регулювання» актуалізуються архетипові механізми, «базові символи, що позбавлені семантичної варіативної багатовимірності». Отже, в суспільствах, що переживають глибокі кризи, спостерігається «феномен реактуалізації архаїчного у сучасному», який доцільно вивчати в когнітивному культурному контексті. Див.: Банников Константин. Архаический синдром. О современности вневременного [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://www.strana-oz.ru/2013/1/arhaicheskiy-sindrom-o-sovremennosti-vnevremennogo (05.02.2017).
17
Хейзинга Йохан. Тени завтрашнего дня. Диагноз духовного недуга нашего времени // Тени завтрашнего дня. Человек и культура. Затемненный мир: Эссе / Сост., пер. с нидерл. и предисл. Д. Сильвестрова; коммент. Д. Харитоновича. – СПб., 2010. – С. 120—123.
18
Деякі соціологи вважають, що більш прийнятним є використання терміна «квазіміфологія» на позначення «сучасних міфів». Так, Є. Головаха виокремлює складові квазіміфології – т. зв. «міфоїди» – «міфоподібні
