і закінчиться їхня вседержавна серія злочинів. Бонні і Клайд без жертв. З них обох іще стікатиме слина одне одного, коли Волтер вилізе з ліжка і знайде штани. Покаже поліції свої права. Піднісши руку в повітря, поки його твердий пістон націлений уперед, блищить і розмахує заповненим презервативом, ніби білим прапором, Волтер перетне кімнату до елегантного старовинного французького стола.
Вона ще буде в ліжку, ридатиме зі словами: «Дякувати Богові, добре, що ви прийшли! Він називає це любов’ю, але хоче мене вбити!»
Поліція не дозволить Волтерові самому відсунути шухляду столика, тож він покаже, щоб це зробив один із поліцейських. Усередині, вгорі й на видноті лежатиме акт передачі власності. У ньому, завірене нотаріусом і належним чином записане у всіх публічних документах, стоятиме те ж ім’я, що й на правах. Його ім’я. Тоді ж, із елегантними інтонаціями аристократа-землевласника, він пояснить, усміхаючись: «Панове поліцейські, це мій будинок».
Плачі в ліжку припиняться. Голос Шасти запитає: «Що?» Удвох перед тим вони питимуть червоне вино, і край її бокала залишить тонкі червоні вусики Сальвадора Далі, закручені від кутиків рота.
Він пояснить. Він усім цим володіє. У Денвері, Сієтлі, кожен з тих будинків – його. Він знав коди, комбінації до всіх сейфів. Готівка, яку він брав, була його. Він залишав незамкнені вікна і платив швейцарам, щоб ті відверталися. Навіть яхта з бікіні. Потайки Волтер набрав 911, щоб копи прибули зараз, в ідеальну мить.
Він безтурботно стягне презерватив і шпурне його геть. Він не просто зухвалий хуліган-мудак, хитрий і кмітливий, що дозволяє йому нестися по життю і розважати свою дівчину, він ще й багатий. Він залишиться тим самим Волтером, який їй подобається, тільки грошовитим. Звичайним, але якого покохати ще легше.
Поки поліцейські опускатимуть пістолети і дивитимуться на голого Волтера й голу Шасту, він стане на коліна біля своїх штанів. Полізе в кишеню, де схована гаррота, і витягне обручку. Запитає: «Вийдеш за мене?»
Здоровенна діамантова обручка.
У ту ж мить вигулькне команда офіціантів з полуницями, обмоченими в шоколад, і «Доритос» зі смаком «Маунтин Дью»29, з часниковим попкорном і додатковим соусом ранч збоку. Він підпалить здоровенний тусовочний ковпак, наповнений нью-перпл-павер30, і навіть копи жадібно накинуться. У медовий місяць вони з Шастою будуть жити-поживати і добра наживати на його власному тропічному острові, на якому ростиме лише травка «Вайт-Райно». Там чи, може, в тераріумі з геодезичним куполом на дні океану із замкнутою системою життєзабезпечення, де все йтиме на вторинну переробку, в оточенні динамічної галактики строкатого тропічного морського життя.
Що б там не сталося, так він зробить їй пропозицію.
Та він не достойний, поки що, стати для когось усім. Перше, що йому треба зробити, це заробити туєву хучу грошей.
Твід О’Ніл зі своєю командою
