ніші на постаменті заввишки десь із метр стояла бронзова статуя Меркурія. Статую з масивним дерев'яним постаментом можна буде трохи підняти, а потім, коли людина сховається всередині, поставити знову на місце.
Але це важко здійснити. Навіть якщо статую прикріпити до постамента, а постамент зміцнити, то конструкція стане заважкою. Люсьєн узяв статую в руки, щоб оцінити її вагу. Кілограмів із п'ятдесят буде. Чи вистачить сил гостю Мане відкрити й закрити таку важку схованку?
Люсьєн пройшовся кімнатою, щоб поглянути на нішу під іншим кутом. Закурюючи, він притулився до однієї з дуже високих дерев'яних доричних колон, що оздоблювали перехід із салона до обідньої зали.
Архітектор подивився вгору, потім униз і помітив, що її різьблений ствол було зроблено із суцільної деревини каштану. Якщо цю колону поставити на високий п'єдестал, подумав він, то всередині можна було б легко сховатися. Люсьєн звернув увагу, що колона була досить широкою, і виміряв її діаметр – майже п'ятдесят шість сантиметрів.
І тут його поглинула хвиля ейфорії. Примірявшись плечами, він зрозумів, що колона і справді достатньо широка для того, щоб усередині вмістилася людина звичайної комплекції, навіть якщо враховувати товщину стінки колони.
Від хвилювання голова пішла обертом. Він знав, що ці дві колони, які не були несучим елементом і виконували тільки декоративну функцію, мали бути порожніми всередині. Усміхаючись, він постукав по поверхні колони; тут можна вирізати вузькі двері на шарнірах, замаскувавши вертикальні з'єднання канелюрами[4].
Жодних горизонтальних з'єднань не має бути, тому нижній край дверей доведеться зробити на одному рівні з основою колони. Верхній край проходитиме вздовж лінії верхньої капітелі. Оскільки колона була заввишки майже чотири метри, то й двері мають бути такими самими, якщо він використовуватиме безшумні шарніри.
Колись Люсьєн проектував уже подібні двері заввишки три метри, але на стандартних шарнірах. Якщо майстри Мане такі вже гарні, як про них говорять, то все має вийти якнайкраще.
Він зробив це! Таке блискуче, елегантне й оригінальне рішення.
Він зможе обдурити цих бісових нацистських виродків.
Глава 4
До зустрічі з Мане ще дві години, а Люсьєн уже випив четвертий келих підробленого червоного вина.
Ейфорія від можливості обдурити бошів[5] уже минула, і повернулась упевненість, що його обов'язково вб'ють гестапівці за допомогу євреям. Щось обов'язково піде не так.
Він знав, що парижани щодня виказували євреїв нацистам. А раптом хтось повідомить гестапо про єврейського друга Мане, і схованка в колоні не спрацює?
Єврей викаже Мане, а Мане викаже Люсьєна. Він просто збожеволів, погодившись допомогти.
Перед тим як залишити апартаменти на рю Галілі Люсьєн намалював на клаптику паперу всі деталі колони, потім перевернув аркуш і на зворотному боці заходився малювати
Канелюри – вертикальні жолобки уздовж півколони (пілястри) або колони.
Боші – зневажливе прізвисько німців у Франції.
