style="font-size:15px;"> Липинський В. Покликання «варягів», чи організація хліборобів? – Нью-Йорк, 1954. – С. 53.
15
Там само. – С. 70.
16
Плохій С. Наливайкова віра: козацтво та релігія в ранньомодерній Україні. – К., 2005. – С. 290—291.
17
Там само. – С. 294—295.
18
Липинський В. Україна на переломі. – С. 248.
19
Там само. – С. 108.
20
Там само. – С. 132.
21
Там само. – С. 135.
22
Воссоединение Украины с Россией. – Т. 2. – С. 117.
23
Липинський В. Україна на переломі. – С. 109.
24
Там само. – С. 70.
25
Грушевський М. Історія України-Руси. – Том. VІІІ (роки 1626—1650). – К., 1995. – С. 126.
26
Яворський М. Історія України в стислому нарисі: – Харків, 1928.
27
Липинський В. Україна на переломі. – С. 55.
28
Там само. – С. 67.
29
Там само. – С. 137.
30
Липинський В. Покликання «варягів» чи організація хліборобів? – С. 51.
31
Лисяк-Рудницький І. Історичні есе. – Т. 1. – К., 1994. – С. 74.
32
Липинський В. Покликання «варягів» чи організація хліборобів? – С. 51—52.
Гетьман Іван Мазепа
Звичайно, Переяславська угода не є ідеалом української консервативної державно-національної політики, до якої вона повинна прямувати, наголошував В. Липинський, проте вона є здійсненим, зреалізованим історичним фактом, із якого вона повинна виходити. Саме від цього факту «вона повинна починати свій рух вперед, свій поступ, до якнайбільшої повноти і незалежности власнодержавного – реально, а не літературно-національного – українського життя»33.
Ліквідовуючи польську магнатсько-шляхетську систему панування в Україні, лідери повстання зрештою усвідомлювали необхідність творення власної національної еліти, яка мала розв’язувати завдання будівництва нової держави.
Б. Хмельницький, творячи нову еліту, «зумів сполучити українську “чернь” з українською шляхтою», проте не встиг реалізувати «свою найбільшу ідею: сотворити наслідственну владу гетьманську й уґрунтувати українську монархію»34.
Українська шляхта відіграла важливу роль у державотворчому процесі. Долучаючись до козацького повстання, вона жертвувала своїм становищем, майном і усвідомлювала неможливість повернення до старої системи. Звідси, вважав В. Липинський, більша порівняно з настроєм «старинного» козацтва «нервовість, більша енергія, більша політична далекозорість, більший темперамент повстанчої покозаченої шляхти»35. Фанатична завзятість, відданість національній справі цієї верстви впадали у вічі багатьом сучасникам.
Масштабна державна, національна й соціальна
