весь клятий папірець…
ЛЕНІНСЬКИЙ РАЙОННИЙ ВІЙСЬКОВИЙ КОМІСАРІАТ
МІСТА ЛАДОГИ
№ 3/71
Місто Ладога, вулиця Калініна
ШАНОВНИЙ(А) (ІМ’Я) Ольга Іллівна
ІЗ СУМОМ ПОВІДОМЛЯЄМО ВАМ ПРО ТЕ, ЩО ВАШ (РОДИННІСТЬ, ЗВАННЯ, ІМ’Я) чоловік молодший лейтенант Максим Буданов ГЕРОЇЧНО ЗАГИНУВ (ОБСТАВИНИ, ДАТА) під час бойового вильоту 23 липня 1982 року, ВИКОНУЮЧИ СВІЙ ІНТЕРНАЦІОНАЛЬНИЙ ОБОВ’ЯЗОК У ДЕМОКРАТИЧНІЙ РЕСПУБЛІЦІ АФГАНІСТАН.
ПРИЙМІТЬ НАШІ ЩИРІ СПІВЧУТТЯ З ПРИВОДУ ВАШОГО ГОРЯ.
ВІЙСЬКОВИЙ КОМІСАР (ЗВАННЯ, ІМ’Я)
Вона закричала, але крику не було. Того крику просто не було чутно. Вона кричала і кричала хтозна й скільки, але крику не було чутно, вона не дихала, а лиш кричала, і зрештою з грудей вирвався сам лиш приглушений хрип, а крику так і не було. Сльози лились на шорстку запилену кахлю. Кап-кап, кап-кап…
Глуха тиша очманілої липневої ночі, і те кап-кап, і хрип, і більш нічого.
Тоді вона кинулась як навіжена і метнулась у двері квартири з тим же неспинним глухим і клекотливим хрипом – двері були відчинені, а в коридорі пустка, шар пилу покривав тумбу і одежу на вішалці. Пил здійнявся і забив їй дихання, а вона ж усе хрипіла (кричала!), хрипіла… Немислимий гнилісний сморід ударив їй у ніс, а вона ж його навіть не одчувала… Видуті шпалери, запилена люстра, мерехтіння телевізійного екрана… Миски із давно згнилою їжею, повсюдна пилюка, пилюка… І два людські кістяки на дивані, давно висушені, запавутинені. Один у ледь розстібнутому синьому авіаційному кітелі з потемнілими значками та погонами, другий – у жовтуватому светрі до горла, точно такому ж, який був і в Олі…
Вона спинилась посеред кімнати і випустила з рук папірець.
І тут же почула чийсь сміх. Єхидний, тріскучий, заледве писклявий сміх.
І кроки. У себе за спиною, з балкона.
Різко обернулась і взріла у дверях балкона чиюсь тінь.
Низеньку маленьку тінь, що тихо ступала навшпиньках – немовби кралась до неї, Олі. Оля сахнулась, а постать вийшла під тьмяне світло запиленої люстри.
Маленьке русяве дівча у вигорілій червоній курточці стояло перед нею – червоний галстук недбало вибивався з- під вигорілої куртки, кирпате личко біліло, а оченята були такі яскраво-смарагдові, що наче аж поблискували непевним вогнем.
Дівча лукаво білозубо всміхалось.
Оля неначе хотіла щось до нього сказати, але лишень хрипло видихнула, а дівча тицьнуло в неї своїм маленьким пальчиком і безтурботно проказало:
– Devochka shla skvoz' kukushkino leto…
Bol'she ona ne uvidit rassveta.
– Що? – хрипло видихнула Оля.
– Ізолюйте джерело випромінювання!
– Щ…
– Послідовність ініціалізації порушена… Увага! Синхронізація даних… Ізолюйте джерело випромінювання!
– …
– Показники біотелеметрії не надходять…
