грім, я ніде не бачу ковчега. Адже він узяв із собою дочок… Може, сам поплив сюди на човні, а ковчег з дівчиськами сховав на відкритій воді? Готовий закластися на найціннішу шкуру, що Джудіт не наважиться ступити своїм атласним черевичком у це болото! Найімовірніше, дівчисько чепуриться біля якогось джерельця, милуючись своєю вродою і сповнюючись зневаги до всього нашого чоловічого племені.
– Ти несправедливий, Непосидо, – мовив мисливець. – Ми, чоловіки, мало що тямимо не лише в досконалості молодих жінок, а й у їхніх вадах. Не побоюся сказати, що Джудіт Гаттер далека від захоплення собою і презирства до будь-кого. Вочевидь, дівчина разом із сестрою порається коло господарства, доки батько полює…
– …Як приємно хоча б раз у житті почути справедливі слова з чоловічих уст! – Низький м’який жіночий голос пролунав так близько до піроги, що велетень мимоволі здригнувся, а Звіробій присунув карабін ближче. – Рада бачити вас, містере Непосидо, в кращому товаристві, ніж досі. Адже добре слово дається вам так важко. Ваш супутник поважає жінок – вам варто в нього повчитися…
Гілки здригнулись, і в просвіт між листям визирнуло надзвичайно вродливе жіноче личко – настільки близько, що Звіробій міг би торкнутися його. Дівчина лагідно кивнула мисливцеві, а Непосиду обпекла удавано сердитим поглядом, який так-таки змінився глузливою байдужістю.
Раптова поява Джудіт Гаттер пояснювалася дуже просто. Коли Гаррі Марч потягнув до себе гілку, пірога майже ткнулася носом у борт ковчега, схованого густими кущами від сторонніх очей. Дівчині залишалося лише розсунути гілля, щоб визирнути і заговорити.
Розділ 4
Плавуче помешкання родини Гаттерів було надійно сховане від сторонніх очей.
За основу йому правила широка плоскодонна баржа з надбудовою з колод, а за якір – кілька важких каменюк. Борти цього тимчасового житла були вищі за звичайні, а простора каюта розгороджена на дві половини – чоловічу й жіночу. Було тут і немудре кухонне начиння, розміщене на кормі просто неба.
Усе це Звіробій помітив, щойно вони з Гаррі Марчем перебралися зі своєї піроги на ковчег. І доки Непосида, забувши про все на світі, залицявся до Джудіт, мисливець із зацікавленням продовжував огляд, дивуючись вигадливості та неабиякому хисту старого Тома. Крок за кроком він обстежував баржу, час од часу щось схвально бурмочучи. Обидві половини каюти були порожні, й Звіробій без зайвих церемоній походжав по всьому ковчегу.
У далекому куточку, під листяним шатром, на низькій лавці сиділа молода худенька дівчина, зайнята нехитрим рукоділлям. Мисливець зупинився і, зіпершись на дуло свого карабіна, почав скоса її роздивлятися, намагаючись не злякати. Він одразу зрозумів, що перед ним – молодша Гаттерова дочка.
Гетті здалася йому скромною копією своєї сестри. Симпатична, проте не більше, в простенькій світлій сукенці, з лагідним і замисленим виразом блідуватого обличчя, зосереджено схиленого над шитвом.
