була в захваті від свого крутого маленького братика. Коли він народився, вона відразу ж стала його тренеркою з льотного мистецтва. А щоб під час польотів малюк, не дай Боже, не забився, Дака подарувала йому шолом.
З усіх радісних подій, що сталися із Дакою та Сільванією в Німеччині, поява Франца стала найрадіснішою. Сестрам він був у мільйони разів дорожчий за Якоба і Мурдо разом узятих. Але любити брата і кохати хлопця – зовсім не одне й те саме. Немає на світі нічого міцнішого за кревну спорідненість, тим більше, якщо кров ця – напіввампірська. Утім, про це Дака та Сільванія ще якось нашепочуть братові на вушко, а того дня дівчата мали справу значно важливішу.
– Розберімо світлини на вампшеті[1], – запропонувала Сільванія.
Фотографії потрібні були для подарунка. Наближався перший день народження Франца, і сестри придумали оформити сімейний альбом.
– Гаразд, – погодилася Дака і флопсом перемістилася на канапу.
Сільванія присіла поруч і ввімкнула вампшет.
– Ось цю наклеїмо на обкладинку, – показала вона кивком на світлину, де було зображено всю родину. Франц мав ось-ось народитися, і це був той рідкісний момент, коли мама обома ногами стояла на землі.
– Boi, – знизала плечима Дака.
Сільванія почала гортати світлини: Франц, Гелена, Лудо, Франц…
– Ой, дивися! Франц із Якобом! Яка краса! – засюсюкала вона.
Дака пустила очі під лоба. Сестрі тільки дай пощебетати про Якоба! Що ж до Даки, то вона не любила виставляти на огляд свої почуття і про те, що по вуха закохана в Мурдо, воліла мовчати.
Сестри так захопилися світлинами, що, певна річ, не помітили кажана, який підглядав за ними з віконниці. І лише коли кажан вирішив знічев’я перекусити комаром, який в променях передзахідного сонця виконував свій останній у житті танок, Сільванія на мить відвела очі від вампшета. Але й тоді вона не помітила непроханого гостя.
– А де ж світлина з Урсулою? Урсула неодмінно має бути в нашому альбомі! – сказала Дака.
– Авжеж! Гортай далі! – Сільванія провела пальцем – і на екрані вампшета з’явилося зображення Урсули.
Урсула працювала медсестрою в біндбурзькій лікарні. Там же, у відділенні судової медицини, ночами працював і Міхай. Під час нічних змін, що їй подобалися більше, ніж денні, Урсула частенько навідувалася до банку крові. Там вони й познайомилися. З’ясувалося, що Урсула – теж вампір (точніше, вампірка), і теж ретельно приховує це від людей.
Якось до лікарні потрапив сусід Цепешів Дірк ван Комбаст. Успішний представник фармацевтичної компанії, він весь вільний час присвячував полюванню на вампірів. Але, потрапивши до ніжних рук Урсули, Дірк пом’якшав. Він вирішив, що просто з небес до нього спустився ангел небаченої краси, і тут же без тями закохався в чарівну медсестру. Звідки ж йому було знати, що Урсула – ніякий не ангел, а справжнісінький вампір?
Але
Вампірський планшет.
