від тисячі до двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або позбавленням волі на той самий строк, з конфіскацією та знищенням всіх примірників, матеріальних носіїв комп’ютерних програм, баз даних, виконань, фонограм, програм мовлення, аудіо -і відеокасет, дискет, інших носіїв інформації, обладнання та матеріалів, призначених для їх виготовлення і відтворення. Кримінальне переслідування також відбувається згідно з відповідними законами країн, де зафіксовано незаконне відтворення (поширення) творів.
Книга містить криптографічний захист, що дозволяє визначити, хто є джерелом незаконного розповсюдження (відтворення) творів.
Щиро сподіваємося, що Ви з повагою поставитеся до інтелектуальної праці інших і ще раз Вам вдячні!
Моя величезна подяка усім, хто підтверджував те, що зберігає моя пам’ять, хто зміг внести до неї зміни, підштовхнути її до згадування, кинув їй виклик та звільнив від зайвих дрібниць.
Усім, хто жив із наслідками цих подій та все одно любив мене, моя довічна відданість.
Ця книга написана для родини Ріва – такої маленької та водночас великої, яка існує наперекір усім…
А також для
Тамі
Отрута для касових зборів
МИ ПРОЙШЛИ ПІДЗЕМНИМ ПОЖЕЖНИМ ТУНЕЛЕМ через кухонні приміщення готелю «Волдорф», щоб уникнути преси: вона чатувала біля головного входу. На ходу мама втягнула носом пікантний аромат часнику із чебрецем і кинула через плече, звертаючись до мене:
– Сьогодні у них ягня по-провансальськи. Треба замовити: пахне чудово! – І зникла у службовому ліфті.
У номері вона зняла дорожній костюм та опорядилася, а я тим часом розібрала пошту. Перш за все вона зажадала прочитати коротку телеграму від нашого Лицаря, який от-от мав до нас приєднатися, і ліричне послання від фон Штернберга.
– Серденько, з’єднайся із «хлопчиками», а потім подзвони до обслуги щодо ягня.– Мама запалила цигарку і взяла у мене дві телеграми:
ДІТРІХ
ВОЛДОРФ-АСТОРІЯ
НЬЮ-ЙОРК
ІЗ НАДВЕЛИКИМ НЕТЕРПІННЯМ ЧЕКАЮ МЕНІ ПРИХОПИТИ ОЦЕТ ЧИ ЙОГО МОЖНА КУПИТИ ЦЕ ВСЕ БЕРЕЖИ СЕБЕ ВІДПОЧИВАЙ І ГОТУЙСЯ СТАТИ МОЄЮ =
Щойно ми замовили ароматне ягня із чебрецем, як пролунав дзвінок із Голлівуда.
– Зайчики, ви отримали мій список? А Бріджеса бачили, коли він приїхав? А машина в порядку? Нагадайте йому, о котрій ми прибуваємо до Пасадени, та перекажіть, що звідти ми одразу ж вирушимо до «Парамаунта», тому нехай прихопить термоси. На п’ятницю замовте лангустів, і щоб були з кропом. У Парижі я бачилася із Колетт… Із ким?! Із Колетт – великою французькою письменницею! Якщо живеш у Голлівуді, це не означає, що треба бути взагалі нетямущим. До того ж ви не так уже й давно там оселилися! Навіть у Голлівуді можна читати гарні книжки!.. З’єднайтеся із Тревісом, скажіть йому, що я везу з Парижа одяг, що його можна використати в картині, тільки нехай нікому нічого не каже… Охоронців для дитини підшукали?.. У Лондоні я бачилася із Джо… О так: і досі дивиться на мене тими ж сумними цуценячими очима… Я щойно отримала від нього телеграму – от слухайте: «Моє серце не знає спокою, я дивлюсь на хмари й на сонячні заходи, що забирають із неба колір твоїх очей та волосся. Крапка. Мрію забути тебе або заснути та прокинутися в новому житті, хіба щоб мене відкликали із забуття смерті, але й тоді я відчуватиму – ти поруч. Крапка. Ти у моїй крові. Крапка. Що залишається, коли райдуги губляться у вічності?» Усе це він міг би висловити телефоном! Хоча ні: написані, ці слова виглядають краще!.. Не забудьте замовити шампанського, і нехай Неллі простежить, щоб його поставили у мене в гримерній і щоб воно було дуже холодним…
Під час подорожі зі Сходу на Захід Америки мама мені стільки всього доручила, що у мене майже не було часу потеревенити із моїми друзями-провідниками. Але коли вона вже точно міцно спала, я вислизала на свій чарівний балкончик та дихала насиченим ароматами повітрям, і знову й знову дивувалася простору та величі країни, яку так любила.
Тревіс зустрів нас із розпростертими обіймами. Я всілася в м’яке шкіряне крісло біля його столу та приготувалася до довгої бесіди. Відчувалося, що він і мама дуже скучили одне за одним.
– Тревіс! Що я маю тобі розповісти про фільм Корди!
– Так, так, я вже чув про сцену у ванній! Газети тільки про це й писали. І ти справді це зробила, Марлен? Ти?.. Оголена? І на тобі нічого, крім бульбашок?
– Звісно, ні! Ти ж мене знаєш… Тільки нікому не кажи! Вони гадають, що ця сцена врятує фільм та збори, але я дуже і дуже у цьому сумніваюсь! Усе таке ну-у-удне. Втім, чого чекати від студії, де щодня о четвертій зупиняють
