пір’ї, оксамитових бантиках, кучерях, що падають каскадом, та ще й у прикрасах… Вона просто смішна! Схожа на циркову конячку… проте гарна. Знаєш, якщо б Марія-Антуанетта була такою в житті, їй би ні за що не відтяли голову.Мій батько був зайнятий: він грав у шаффлборд[22] із симпатичною брюнеткою. Мені часто спадало на думку: чи ж усі ті «кралечки» справді цікавилися ним самим, чи їм просто кортіло посидіти поруч із тим, хто належав Дітріх? Останнє було тактично правильним: якщо не можна здобути королеву, треба наблизитися до її другої половини або до її доньки-принцеси. Слава та її аура зазвичай викликають таке бажання, що навіть онуки відомих людей стають жаданими партнерами в ліжку – і лише тому, що мають славетні гени. І це – справжня боротьба за виживання, яку доводиться вести, щоб існувати біля того центру тяжіння. Якщо випромінювач цієї магічної принадності – хтось на кшталт мадам Кюрі або Ейнштейна, тоді це не так виснажливо. Але в разі, коли така дивна одержимість є наслідком виключно фізичної вроди, тоді часом вона стає просто нестерпною.
– Серденько, я вдягну сукню від Алікс із атласними воланами. Барбра Хаттон[23] влаштовує вечірку в грилі. І як гадаєш, хто її останній приятель? Наш продавець сорочок… той, що з «Білявої Венери»! Дивовижно, як ці американські спадкоємиці упадають за розпещеними гарнюнчиками!.. Коул Портер, певно, лютує та жалкує, що написав для нього «Ніч і день»![24]
Мене повернули до школи якраз вчасно, щоб я встигла підготуватися до екзаменів перед літніми канікулами. Я й гадки не мала, що тут вивчали під час моєї відсутності. Моєю новою сусідкою по кімнаті була дівчинка, батько якої колись провів уїк-енд у готелі «Амбасадор» із моєю мамою, тож ми були майже ріднею!
Якось у цьому надкороткому для мене семестрі моя справжня родина приїхала відвідати мене: мама, тато, воскресла Тамі та Тедді. Вони зупинилися в Швейцарії дорогою звідкись кудись, під підпис висмикнули мене зі школи на розкішний ланч у Лозанні, а потім повернули. Там мама накреслила автографи в усіх простягнутих до неї альбомах, поплескала по дівочих щочках, уразила всіх своєю королівською довершеністю, а наприкінці, коли ми із нею прощалися, розплакалася у найкращих чеховських традиціях. Попри зворушливу сцену «материнського прощання», вона, здавалося, потопала у якомусь прозорому тумані і була цілком зосереджена на судомах нового «ідеального кохання» у дусі «Анни Кареніної». Я помахала їй на прощання, навіть трохи пожалкувала за нашим Лицарем та Бетт, і вирушила до кабінету В – «Французька література», де ми поглиблено вивчали Пруста.
Телефонні дзвінки, що, як і раніше, висмикували мене зі світу навчання до світу гламуру, були емоційними та дратівливими, але тепер я не мала через них неприємностей. «Брильянтмонт» визнав себе переможеним у боротьбі з моєю матір’ю. І я не звинувачую їх, бо дуже добре знаю, що саме вони відчували!
Голос її звучав м’яко, розмовляла вона німецькою у ліричній манері Гейне:
– Джо теж тут. На фестивалі показують його
Настільна гра із монетами та дошкою, популярна в пабах.
Барбра Вулворт Хаттон – американська світська левиця.
Популярна пісня Коула Портера, переспівана багатьма виконавцями.
