руки, і мені наказали знову вдягти рукавички, бо треба було негайно йти: мене переселяли до іншого готелю. Відтепер мені належало жити разом із «мадемуазель» – одночасно моєю опікуншею та компаньйонкою.
Отак мене почали відокремлювати від матері на той час, коли з нею оселявся новий коханець. Саме тоді, у мої «лише тринадцять», з маминої точки зору, я раптово набула можливості усвідомлювати те, що відбувається навколо.
Готель «Віндзор» був геть просякнутий коричневим. Меблі, стіни, килими, навіть букетики висушених квітів – усе мало колір засохлого бруду. Наше «особисте крило» вигідно відрізнялося гарним краєвидом з вікна на річку, а зрештою було таким же похмурим, як і весь заклад. Єдині спогади, що у мене лишилися від проведеного там часу, стосуються погулянок у невеличкому парку біля готелю – крім цього затишного місця, готель «Віндзор» не мав чим похвалитися. На площі височіла величезна роденівська статуя замисленого Бальзака, який дивився на перехожих із висоти масивного п’єдесталу, що також мав відповідний брунатний колір.
Батько пішов, передавши піклування про мене в інші руки. Поки гувернантка розбирала наші речі, я ретельно її роздивлялася. Неможливо було одразу сказати, що вона за людина. Відсутність ознак особистості – обов’язкова вимога до ідеальної гувернантки. Костюм у неї був такий, як треба: строгий, темно-синій, із саржевої тканини, бездоганна біла блузка із камеєю на шиї, доречні чорні шкіряні туфлі – негарні й дуже прості, немодна зачіска у вигляді зручного пучка на потилиці,– все було доречно і водночас видавалося фальшивим. З першого погляду вона здавалася безкольоровою старою дівою, але її хода казала, що це не так: вона рухалася плавно, спокусливо поводячи стегнами.
Моя подруга Мей Вест миттю розкусила б її попри весь той камуфляж,– хоча на будь-якому кастингу такий образ сприйняли б за чисту монету. Звісно, що мій зазвичай такий тямущий тато купився на її гру, але… чи звернув він увагу на її ходу? Чи помітив, як її плечі повторюють поворот стегон, як вона крадькома поглядає на себе в кожну поверхню, що відбиває зображення,– від дзеркала до шибки у дверях? А може, він і не піддався омані – просто його заінтригувало таке надретельне приховування істинної натури, і він вирішив винайняти її, щоб роздивитися ближче?
Я вже давно помітила, що варто було Тамі кудись подітися – і біля нього негайно з’являлися жінки певного штибу. Втім, я ще не втрачала надію, що ця підв’яла красуня не з їхнього числа; та й якщо б вона була подружкою наймача, вона б поводилася більш пихато. Хоча пихатості у неї і без цього було з верхом. Такій вправній актрисі небезпечно довіряти. І ще одне спостереження – певно, така невдячна робота була їй дуже потрібна, якщо вже вона пішла на такі зміни в собі, щоб отримати її. Треба з’ясувати, навіщо вона це зробила.
Моє нове життя потекло розмірено. Вранці, чекаючи, поки мама покличе мене до себе, я робила домашні завдання, а моя гувернантка потай добирала втрачені десь години сну. Хвилина у хвилину перед ланчем, свіжа
