зустріч із принцесою»,– згадала я.
– Так… Погана назва… У тому фільмі ти нарешті перетворив її на красуню. Вона як дві краплі води схожа на Дітріх. Я чула, що вона кличе тебе «Дражнюка» – яка вульгарна манірність!
Промовляючи це, вона побіжно переглядала кипу фото з проб на столі Тревіса; наразі у неї в руках було фото Айрін Данн у бальній сукні для історичного фільму. Сукня виглядала надмірно гламурною, розшитою міріадами крихітних блискіток та увішаною величезними тюлевими бантами.
– Тревісе… після того, як ти пошив цю сукню… чи залишилося у тебе хоча б скількись тюлю? Я знаю, вона обожнює бантики, але чи ти не перестарався… трішечки?
Тревіс захихотів:
– Ох, Марлен, як мені тебе бракувало! Ти так влучно про все кажеш! Додаючи сюди кожний наступний бант, я тільки й робив, що думав, як же тобі це буде огидно!
– Ти мав рацію! Поки усвідомлюєш, що створюєш жахіття,– з тобою все гаразд. Але коли починаєш шити одяг у стилі Оррі-Келлі[3], от тоді я турбуюся через тебе. Ти бачив, що Адріан нап’яв на Кроуфорд? Я бачила фото: суцільний бісер – наче друга шкіра! Яка робота! Дивовижно! Але на ній – з її стегнами – така сукня виглядає просто вульгарно! Але втім, на Кроуфорд усе, що завгодно, виглядатиме вульгарно. Любіч тобі розповів, що треба зробити для картини… чи це знову порожні балачки про стрічку, яку ніколи не буде зроблено?
– Марлен… хіба ти не отримала сценарій? Він мав бути в тебе одразу, відколи ти опинилася у Нью-Йорку.
– Я дала його почитати Кліфтону Веббу. Бо знала, що, поки ми доїдемо, Любіч усе переробить, навіть якщо автором сценарію призначено не його. Знаю лише, що героїня, здається, дружина англійського лорда,– тому перш за все нам буде потрібна шифонова блузка із рюшами навколо шиї та зап’ястків, а до неї – дуже простий чорний оксамитовий костюм та гарні туфлі на тонких підборах… А ще – білі лайкові рукавички, мінімум прикрас і дуже спокійне обличчя. Це легко знайти, і я все це маю. Нам навіть нічого не доведеться вигадувати. А що там «інший герой»? Він хто? І хто його гратиме?
– Мелвін Дуглас. Він талановитий комік, але, як на мене, романтичні сцени зовсім не для нього. У ньому немає чарівності, сексапільності – нема на що дивитися.
– Тобто між Гербертом Маршаллом та цим Дугласом очікується поява вишукано сексуальної Дітріх? Дивовижно! Востаннє, коли я грала дружину Маршалла, я принаймні мала Кері Ґранта, на якого могла залишити «чоловіка». А зараз що – якась амеба?
Вона підвелася. Мені спало на думку, що вона нарешті вирішила познайомитися зі сценарієм до свого наступного фільму – «Янгол».
Екзотичні пташки, як і раніше, сиділи на своїх срібних гілочках, дзеркала, як і раніше, виблискували, пантери підкрадалися, гарденії буяли, і загалом особняк ді Фрассо зустрів нас точнісінько таким, як ми його залишили. Навіть афганський хорт досі робив стійку на якусь незриму здобич у тіні магнолій, немов так і
Австрало-американський дизайнер, володар трьох «Оскарів» у номінації «Найкращий дизайн костюма».
