ані креку[51], так само як і вуличних наркоторговців, і навіть у парках не вешталися наркомани. Єдиним наркотиком моєї юності був алкоголь – він усе ж таки потребує трохи більше часу для самознищення. Він притупляє завданий людині біль, але згодом людина задля цього починає ранити себе добровільно. Він оманливо підводить людину до думки, що вже цим безчестям вона здатна керувати сама. Інакше кажучи: завдавайте собі ще більшої шкоди, ніж можуть завдати інші,– і почувайтеся у безпеці; тобто остаточно втрачайте себе і своє життя.
Я розчинилася в самопокаранні: продовжувала задовольняти мою мерзенну володарку, але тримала її, коли це вдавалося, якнайдалі від себе; утримувала себе на грані… Та ні. Я не варта була таких зусиль. Пиятика зводила до нуля все, що від мене залишалося. А життя йшло собі далі – така вже його природа: тривати попри всі негаразди…
ЩОБ МОЄ «ЩАСТЯ» ТРИВАЛО, мене було зараховано до Академії Макса Рейнгардта, що була розташована у непоказному будинку поряд із автозаправочною станцією на розі Ферфакс та бульвару Вілшир. З якої причини доктор Рейнгардт, один зі знаменитих емігрантів, дійшов думки, що елітна школа акторської майстерності матиме шанси на успіх? У мене немає відповіді. За тих днів ніхто не приїздив до Голлівуда «грати». Гарні хлопці та вродливі дівчата зліталися до Каліфорнії з єдиним наміром – показати себе. Щоб їх помітили, дівиці смоктали крізь соломинку содову у аптеці-закусочній Шваба[52], виставивши груди, щільно обтягнуті затісними светрами. Таким чином агенти помітили Лану Тернер[53], то чому не можуть помітити й їх? Юнаки щільно обтягували все, що мали, на пляжах Санта-Моніки, сподіваючись на такий саме магічний результат – миттєво перетворитися на зірку світового масштабу. Навіщо їм була акторська майстерність? Навіщо вивчати ці прописані правила, та ще й за суворим розкладом у німецькому стилі? Що за дурні жарти?
Отже, студентів у колись відомій академії було обмаль, гер доктор зазвичай кудись зникав, покладаючи викладацькі обов’язки на свою дружину Гелен Тіміг – чудову актрису, яка переважно не мала роботи в кіно. Лише час від часу «Ворнер Бразерз» запрошували її зіграти домовласницю-нацистку або інформаторку гестапо. Саме вона стала моєю опорою, вона вчила мене акторській справі віддано, терпляче і з видатною майстерністю.
Відтепер Дітріх із повним правом могла всюди оголошувати:
– Моя донька – студентка Академії Макса Рейнгардта, як і я за часів моєї юності!
І це на всіх справляло враження та всіх «радувало».
Доблесна армада невеличких суденець відважно вирушила в нічне море, прийняла на борт триста тисяч людей, яким уже не було куди далі бігти, і доставила їх додому, до Англії[54]. Дюнкерк став першим символом того, на що здатен цей «крихітний острівець» та його безстрашні мешканці. Припавши до радіоприймачів, решта вільного світу слухала про цей подвиг та аплодувала їхній мужності.
Вінстон Черчилль обійняв
Назви наркотичних речовин.
Аптека на бульварі Сансет, у 1930–1950-х рр. ХХ ст. – популярне місце зустрічі акторів та кіноагентів.
Одна з найгламурніших зірок Голлівуда, яка певний час мала прізвисько «дівчина у светрі».
Йдеться про евакуацію британських та союзних підрозділів після Дюнкеркської операції у 1940 р.
