зустрітися з людьми з «Книги рекордів Гіннеса».
– Ти хочеш повернутися до школи наступного тижня?
– Не дуже.
Тим самим рукавом, яким протирала скло, вона витерла в себе під носом.
– Хочеш носовичок? – питаю я. У мене є в кишені.
Я витираю їй носа носовичком, а вона в цей час веде машину, і я думаю, куди подівся рожевий носовичок, який я подарував їй на Різдво. Кінчик її носа червоний і навколо края ніздрі тоненька блакитна жилка. Не пам’ятаю, щоб я бачив раніше цю жилку чи темну родимку на її пальці, з якої росте три чорні волосини.
– Коли тебе востаннє міряли в школі? – питає вона. – Може, нам треба знову поговорити з лікарем?
– Я на півтора дюйми8 нижчий за тебе, – кажу я. – Мій зріст рівно п’ять футів вісім з половиною дюймів9.
– Ми просто хочемо слідкувати за всім. І все. Може, краще поговорити про це з лікарем?
– Немає про що говорити. Я просто високий. І все.
– Що стосовно всіх інших речей?
– Немає інших речей! Я просто високий.
Вона відкашлюється і збавляє швидкість.
– Що стосовно статевого дозрівання? У тебе це може початися рано.
– Ну. Не почалося. То про що тоді говорити?
– Але подивися на свої ноги, – каже вона. – Вони майже не вміщаються в машину. А руки! Великі, як чоботи-заброди.
– Я такий уже декілька тижнів. Вони такі вже щонайменше три тижні.
– Ясно. У тебе черговий стрибок росту. Може, поговоримо з лікарем? Що скажеш?
Незабаром після мого десятого дня народження мій голос почав ламатися, як у хлопців із шостого класу. Але шостий клас – це лише на один клас старше за мене зараз, і мій голос і зріст уже не турбують мене так, як раніше. Окрім того, у школі я завжди відчуваю себе дивакуватим. Я нервуюся, і, хоч мені це і не подобається, я звик до цього.
Я маю лише одного друга в школі. Його звати Брендон, і я потоваришував з ним у свій перший день у школі Горі. Він спитав мене, чи вмію я робити паперовий вертоліт, і на перерві ми сіли на підлогу і спробували його зробити. Більшість хлопців не люблять мене, бо я мовчазний і не граю з ними, не займаюся спортом.
Я не надто подобаюся моїй шкільній учительці, міс Колінз, бо в мене не дуже з ірландською, а вона знає, що як я захочу, то в мене вийде досить добре. Я не зразковий учень; третє, четверте, а іноді й нижче – п’яте місце на тестах. Але я не тупий.
Хочу сказати, що мені хочеться бути розумнішим, ніж я є, і було б непогано гарно писати тести, докладаючи менших зусиль. Але я знаю, що знайду спосіб відзначитися і справити враження речами більш важливими, ніж розум.
Мати ніяк не хоче міняти тему.
– Джоне, будь ласка, слухай, коли я тебе питаю. Тебе дражнять через твій зріст? Інші діти дражнять тебе?
– Ні, – відповідаю я. – Вони навіть не звертають уваги.
Вони звертають увагу. Іноді вони обзивають мене Тролем, так звали монстра з казки про трьох козенят,
Близько 4 см.
Близько 174 см.
