ілюзій я не плекаю. Мої судді вважатимуть усе це просто фіґлярством божевільного, котрий неабияк полюбляє fruit vert70. Au fond, ça m’est bien égal71. Я знаю лише, що, поки ми з Гейзихою спускалися до саду, який затамував дух, мої коліна були віддзеркаленням колін у вкритій брижами воді, а вуста мої були піском, а…
– Це була моя Ло, – сказала вона, – а це мої лілії.
– Так, – відгукнувся я. – Вони чарівні, чарівні, чарівні.
11
Зразок Номер Два – кишеньковий щоденник у чорній палітурці зі штучної шкіри з витисненим золотом роком, 1947-м, en escalier72 у горішньому лівому кутку. Я описую цей охайний продукт фірми «Бланк Бланк Ко», Бланктон, Массачусетс, наче він дійсно лежить переді мною. Насправді його було знищено п’ять років тому, а те, що ми зараз вивчаємо (завдяки люб’язності пам’яті), – просто швидкоминуче втілення, кволе пташеня фенікса, ще не вкрите пір’ям.
Я пам’ятаю цей щоденник так точно, тому що насправді писав його двічі. Спершу я занотовував усе олівцем (чимало стираючи та виправляючи) на аркушах, які в рекламі називають «друкарськими блокнотами»; а потім переписав усе, скорочуючи очевидне, своїм найдрібнішим, найдемонічнішим почерком у щойно згадану чорну книжечку.
Тридцяте травня в Нью-Гемпширі офіційно проголошено Пісним днем, але в Каролінах було інакше. Того дня епідемія «шлункового грипу» (що б це не було) змусила владу закрити школи на літні канікули. Читач може перевірити інформацію про погоду в ремсделському «Джорнал» за 1947 рік. Кількома днями раніше я переїхав до будинку Гейзів, і маленький щоденничок, який я зараз збираюся відкрити читачеві (так само, як шпигун переказує напам’ять записку, котру проковтнув), умістив майже весь червень.
Четвер. Дуже теплий день. Зі зручної точки для спостережень (вікно у ванній) бачив, як Долорес знімає сухі речі з мотузки в яблучно-зеленому світлі позаду будинку. Не поспішаючи вийшов на вулицю. Вона була вбрана в картату сорочку, сині джинси та кеди. Кожним своїм рухом у строкатих променях сонця вона зачіпала найпотаємніші та найчутливіші струни мого мерзенного тіла. Незабаром вона сіла біля мене на нижній сходинці заднього ґанку і взялася підіймати кругляки – о Господи, ці кругляки між її ступнями та скручений уламок скла від молочної пляшки, схожий на вищирену губу, – й кидати їх у бляшанку. Дзень. Вдруге ти не можеш, ти не можеш влучити, ох, дивовижно: така ніжна й засмагла, без жодної вади. Від десерту з морозивом з’являється висипка. Надлишок секреції сальних залоз, що зволожує волосяні фолікули шкіри, викликає подразнення, яке проторює шлях інфекції. Але німфетки не страждають від висипок, попри те що об’їдаються масною їжею. Господи, який за страждання – цей шовковий блиск над скронею, який переходить у русяве волосся. І маленька кісточка, що смикається збоку біля вкритої пилюкою щиколотки.
«Ота дівчинка Макку? Джинні Макку? Справжнє страховисько! І підступна. І кульгава. Мало не померла від
Зелений фрукт (
Власне кажучи, мені все одно (
Драбинкою (
